Зображення мужніх героїв захисників рідної землі в історичних піснях
Історичні пісні - найкоштовнішиі перлини української народної поезії. В них як у дзеркалі відобразилися всі перипетії нашої історії. У піснях розкриваються найкращі риси характеру українців: волелюбність, відданість батьківщині, мужність, хоробрість, стійкість у боротьбі проти ворогів. Героями історичних пісеньставали як видатні діячі, так і пересічні селяни і козаки, які боронили рідну землю "шаблею, списом і серцем", як писав М. Стельмах.
У «Пісні про Байду» йдеться про козацького ватажка Байду та його героїчну смерть в Царгороді. У пісні оспівується його хоробрість та мужність. Байда — Князь Дмитро Вишневецький — тримав у страху турецьких султанів. Байду підступно захопили в Молдові та передали в Царгород, де жорстоко вбили.
Гине у бою і головний герой пісні «Ой Морозе Морозенку, ти славний козаче…». Молодий козак зі славного козацького роду Морозів дістав героїчну смерть, але хоробро бився і загинув героєм. Взагалі, готовність піти на самопожертву - важлива риса народних героїв історичних пісень.
Дуже багато пісень присвячено подіям визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Серед них - "Іван Богун", "Чи не той то Хміль", "Не дивуйтеся, добрії люди" "Ой Морозе, Морозенку", та багато інших.
Славні сини України - Богдан Хмельницький, Іван Богун, Дорошенко, Кривоніс, Сагайдачний, Нечай, Морозенко - завіки залишилися у пам'яті народній у тому числі і завдяки історичним пісням. Коли слухаєш таку пісню, в уяві постають як живі славні герої, що захищали Україну від ворогів.
Наприклад за творами звірина школа.
Объяснение:
Друзі справжні — мов брати рідні
Народна мудрість
Справжнім чарівником художнього слова можна назвати українського письменника Всеволода Нестайка. Сам він вважає, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна. Тому й став дитячим письменником, щоб у творах повертатися у дитинство, догратися, досміятися.
Повість "Тореадори з Васюківки" теж про гру, вигадку, фантазію. Романтика щоденних пригод так захопила двох друзів Івана Реня і Павла Завгороднього, що іноді вони втрачають відчуття межі між реальністю та уявним світом, створеним ними самими.
Вже з перших рядків повісті починаєш розуміти: доведеться сміятися. І сміятися багато та весело. Такий незвичайний колорит сільського дитинства зобразив письменник. Пригоди героїв повісті починаються змалку. Пискнув неправильно хлопчина власне ім'я. От і прозвали Явою на все життя. Але немає коли засмучуватися з цього приводу, бо виникає стільки справ, що не вистачає часу замислюватися над тим, як там тебе називають. Та ще й є друг Павлуша, який виручить і до що-небудь придумати.
Ява і Павлуша не вигадники. Це дві "бомби уповільненої дії", хоч у їх вчинках немає злого умислу, а тільки добрі наміри. Адже добру справу хотіли зробити хлопці, коли проводили першу лінію метро у Васюківці. Порятунок маленького песика Собакевича із занедбаної криниці взагалі можна назвати подвигом без будь-яких жартів: далеко не кожен спуститься на дно напівзруйнованого колодязя. Щоправда, енергія у хлопців б'є через край. Тому навіть добрі справи часто перетворюються на комічні ситуації, що викликають сміх.