Нещодавно я прочитала роман-бестселер американської письменниці Елеонор Портер «Полліанна». Тепер його головна героїня — Полліанна Вітер — мій улюблений герой художньої літератури, а я з легкістю пишу власний твір на тему «Полліанна».
«Завжди радійте», – каже нам апостол Павло. Однак хто в нашому житті дійсно радіє? У мене болить голова, мені не до радості, в мене грошей не вистачає, як тут радіти… А чи можна радіти, якщо у тебе померла мати, потім улюблений батько, і ти — маленька дівчинка, якій ніде жити? Виявляється, можна.
Коли Полліанна була зовсім маленькою, її батько — протестантський пастор — придумав гру «в радість». Сенс гри полягав у тому, щоб знайти радісне у всьому, що б з тобою не сталося. Незабаром Полліанна чудово навчилася грати «в радість». Попри це їй було дуже важко, коли помер її батько. Дівчинку відправили жити до тітки Поллі — рідній сестрі матері, холодної та черствою леді, в якій було жваво тільки почуття обов’язку. Але Полліанна не забула свою гру. Її головна зброя проти неласкавого світу — це щире серце та радісний дух.
Поступово вона завоювала любов багатьох жителів міста. Найостаннішим піддалося серце її тітки. Коли Полліанна потрапила під машину і виявилася прикутою до ліжка, тітка Полі зрозуміла, як багато маленька племінниця для неї значить.
Мені близький світогляд Полліанни. Думки та міркування цієї одинадцятирічної дівчинки вразили мене та глибоко припали до душі. З того часу, як я прочитала цей твір, Полліанна стала моїм улюбленим літературним героєм.
Чари, магічні властивості предметів, подорожі у часі, надприродні уміння (наприклад: бути невидимим)
Стара бабусина шафа – машина часу: якщо сісти в неї, узяти якусь фотографію, то можна потрапити в час і обставини, за яких зроблено фото
Мандрівки із фото в минуле
Душі Катерини, Семена, убитих громом, блукають на місці, де згоріла хата (саме там, де стоїть будинок сучасних героїв)
Бабусині коралі – магічний предмет – приносять у шлюбі щастя, допомагають стати невидимим
Джерело: https://dovidka.biz.ua/realne-i-fantastichne-u-tvori-rusalonka-iz-7v
Объяснение:
Відповідь:
Вітрик був дуже вірним, розумним, витривалим конем. Навіть татари це признавали. Ось як про Вітрика думає Гафур ага: "Добрячий кінь у цього уруса! Вже третіх міняють татари — а наздогнати не можуть. Коли усе ж полонять цього Швайку... , то коня його забере собі. Звісно, на такому перед турецьким султаном не погарцюєш, проте в поході про кращого годі й мріяти". А сам Пилип Швайка примовляє: "Все одно наздожену, — пробурмотів Швайка. — Від Вітрика ще ніхто не втікав". Опис автором Вітрика: "кошлатий кінь", "вірний", "невтомний", коли Пилип звертається до нього, то "у відповідь Вітрик хитнув головою". А ще він любив плавати. " Трохи позаду з задоволеним пирханням плив Вітрик. Схоже, вечірнє купання в теплій дніпровській воді йому подобалося".
Барвінок: свого коня Вітрика і вовка Барвінка Пилип сприймає як вірних, надійних товаришів. Вони розуміють один одного з одного погляду чи з одного слова. Здається, ще трішки і Барвінок заговорить. Цитата: "Проте говорити Барвінок ще не навчився, то ж знову повернувся до кісток". Барвінок розумний, сміливий вовк. Коли Тишкевич зі своїми товаришами приплив на острів грабувати козаків і хлопці розгубилися, то "Один лише Барвінок і не думав розгублюватися. Його хижі очі пильно стежили за кожним рухом прибульця..". Коли хлопці, рятуючись від татар покинули острів, то Барвінок залишився, тому що Пилип наказував йому бути на острові. "Барвінок твій, до речі, й досі там. Ми вже до нього і так, і сяк - не йде з острова, хоч ти криком кричи, хоч мовчки падай! — Поганий був би він Барвінок, аби послухав будь-кого". Барвінка боялися як вогню татари. "Тієї ж миті сіра блискавка вилетіла з кущів і впилася в зашийок Гафура-аги. ... Розширеними від жаху очима дивилися татари на свого конаючого агу, на величезні вовчі сліди, що чітко відкарбувалися на багнистому чорноземі. ... Хтось із татар нажахано зойкнув і почав розвертати коня. Подалі, подалі від цього місця, де за деревами причаївся потворний перевертень і от-от запустить в горлянку свої страхітливі вовчі ікла!"
Пояснення: