Я дуже люблю поезії Тараса Григоровича Шевченка. Звісно, вдома у нас є "Кобзар" і кілька збірок його віршів. Я люблю відкрити книгу Шевченка на будь-якому місті і почитати кілька віршів. Серед моїх улюблених шевченківських творів - "Катерина", "Наймичка" та "Гайдамаки". Крім того, я знаю багато його віршів напам'ять, навіть тих, що не задавали вчити в школі. Я давно помітив, що вірші Шевченка дуже добре запам'ятовуються.
Читаючи його твори, не можна не помітити, що Шевченко дуже любив рідну Україну і сподівався, що її майбутнє буде світлим і радісним. Він багато писав про тяжке життя простих селян, і коли я читаю ті вірші, я дуже їм співчуваю. Наприклад, мені дуже шкода, що в ті часи не всі діти могли піти до школи і були вимушені працювати, як хлопчик з вірша "Мені тринадцятий минало". Я вважаю, що, якщо б Шевченко побачив, як ми живемо тепер, він був би радий, що всі діти ходять до школи і вивчають його вірші.
Объяснение:
Відповідь:
Твори українських письменників-реалістів надзвичайно правдиво відображають орази типових українців другої половини дев'ятнадцятого століття. Я вважаю, що такі персонажі як Маруся Кайдашиха, Мартин Боруля чи, скажімо, Іван Вареник є люблячими батьками, і навіть коли їхня поведінка є негативною, то це швидше через складну суспільно-політичну ситуацію, аніж через бадужість чи агресію до власних дітей.
Кайдаші переживають за своїх синів, їм не байдуже як ті живуть. Так, егоїм бере верх, але здрібніння української душі - це суспільни чинник, який вимушено зробив їх такими.
Ми можемо засуджувати корупцію та кумівство, але водночас розуміти мотиви, якими послуговується Мартин Боруля, коли домовляється за посаду сина Степана в місті. Нехай його тактика не ідеальна, але він точно не бажає зла своїм дітям, навіть коли йде супроти їх волі і диктує, що і як слід робити.
Мотря Жуківна й зовім не витувата у тому, що вимушено стала покриткою. Якби вона знала, як її історія кохання з Іваном Вареником обернеться, то, мабуть, ніколи б й не заговорила до нього.
Отже, батьки завжди бажають якнайкращого своїм дітям, навіть тоді, коли мета не виправдовує засобів. А якщо сучасній людині хочеться засудити поведінку літературних персонажів, то нехай вона спочатку пригадає, у наскільки складних умовах жили ці люди.
Пояснення: