головним героєм оповідання є білий кінь шептало, що працює на одному з господарств і виконує разом з іншими кіньми повсякденну, вкрай обридлу роботу, терпляче зносячи удари батога конюха і знущання хлопця-підпаска. під час роботи шептало досить часто згадує, як колись молодого і гордого білого коня зломили і осідлали люди, примусивши працювати на себе і слухатися команд конюха. часом таке
становище для шептала було майже нестерпним і дуже принизливим, бо предки цього білого красеня “гарцювали на залитім різнокольоровими вогнями і, і милуватись їхньою красою щовечора сходилися людські натовпи”. ці спогади повертали приниженого коня до дитинства, коли він маленьким лошам весело бігав по цвітучих лугах поряд з матір’ю і слухав її розповіді про дідів та прадідів. а одного ряду поряд з табуном з’явилися люди…
для того, щоб вижити у неволі, природній розум коня підказав йому вдавати себе “покірного і роботящого” і що “розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки”. таким чином, присипаючи пильність людей шептало здобував для себе хоч крихітку від справжньої волі і самостійності. кінь то рухався осторонь від інших – сірих, гнідих, вороних коней, то сповільнював ходу або зовсім зупинявся біля соковитої конюшини, коли увесь табун швидко рухався, збиваючись у тісну купу. шептала постійно непокоїла думка про те, чому він породистий і волелюбний, розумний і гордий, повинен коритися такій рабській долі, терпіти усі приниження і побої за короткий відпочинок у теплій стайні і жмутик сіна на вечерю та сніданок. шептала “повільно засмоктував глибокий, як прірва, відчай”.
моя мрія — мати кошенятко — здійснилася минулого літа.
а сталося це
відпочивала я у бабусі, недалеко від полтави. у сусідів, з дівчинкою яких я товаришувала, кішка кошенят: дві кішечки і котика. в листі до мами я дуже просила дозволити взяти кошенятко. надії було мало, бо після того, як від нас утік котик тимко, мама говорила: "жодної тварини! " та відповідь я одержала, на диво, з дозволом.
як же тепер бути: за два тижні мені до школи, а кошенятко лише народилося? допоміг життєвий досвід бабусі. вона запевнила: "кішки — то дуже живучі тварини".
у день приїзду мами ми з бабусею вранці-рано пішли за кошеням. катя, "господарка кішки", яка була старшою за мене, похитала головою і стала відмовляти нас, мовляв, кошеня дуже маленьке і не виживе без кішки. я ж повірила бабусі.
у маленькій коробочці з-під іграшки здійснила п'ятигодинний переїзд моя маленька киця. яку ж радість і щастя відчула я, коли її додому. як приємно було годувати її з сосочки та доглядати замість кішки.
ми довго думали, як її назвати. я хотіла назвати муркою або мурьонкою, але мама сказала: "назвемо кошенятко малявкою, бо ми взяли її дуже маленькою, і вона ніколи не буде більшою за нас".
ми її няньчили, як маленьку дитинку. а от тому, що вона була мало з кішкою-мамою, малявка зовсім не нявкає, тільки іноді можна почути тихесеньке-тихесеньке "мя" — і все.
я дуже люблю малявку, бо сама її доглядала і
Улюблена поезія Лесі Українки:
«Лісова пісня»
Роль поета і поезії ( за поемою "Давня казка"):
Можна впевнено сказати, що життя Лесі Українки — це подвиг. Поетесі довелось рано зустрітися з нещастям, яке підкралося до неї у вигляді страшної хвороби і зробило з неї фізично слабку людину. Та мужня жінка не здавалася. Палка любов до Вітчизни, віра в народ — цілющі джерела, з яких брала вона життєві сили.
Наймогутнішою зброєю поетеси стало слово. Словом можна підтримати, повести за собою на бій за краще майбутнє. Праця поета важка, та вона сповнена благородної краси. Поет повинен служити народові до останнього подиху.
Такий герой поеми "Давня казка". Слово — його наймогутніша зброя. Словом поет зумів присоромити ціле військо й викликати в душах воїнів завзяття. Зв'язок поета з людьми такий тісний, що людський стогін озивається луною в поетовому серці. Його бунтарські пісні здатні викликати повстання.
Багатий граф, якого лякає війна з народом, намагається зробити поета своїм прислужником. Він пропонує йому життя в розкоші й славі, тільки народний співець повинен забути "різні вигадки лукаві". "Не поет, хто забуває про страшні народні рани", — чує граф у відповідь.
Кинутий до в'язниці, поет продовжує служити людям, його слово допомагає повстанцям у війні за кращу долю.
Леся Українка певна: найвище призначення поезії — бути зброєю в боротьбі за людське щастя. У її віршах — заклик до свободи, самопожертва в ім'я народу.
Образ України в поезії В. Сосюри:
Сосюра створює незабутній ліричний образ України, яка для поета «в світі єдина, одна». З почуттям синівської любові автор хвилююче малює картини своєї вишневої України. Він бачить її красу в усьому: в сонці, у вітрі, у травах, у водах; її образ живий і привабливий.
Роздуми Т.Шевченка про долю України
Всім відомо,що доля Т.Шевченка не була легкою,він ще малим хловчик став сиротою,та зазнав важку долю.Знав він і що таке кріпацтво.Це все він описував у своїх творах.
Особливо гостро була піднята тема долі України.Шевченко описув кріпацтво,показував людські страждання.Це можна ігати у його творі 'Катерина'.Він описує нелегку долю простої дівчини.
Письменник закликав патріотів своє Батьківщини до боротьби за Україну.Ці настанови він поклав у вірш 'Заповіт'.
Творчість великого митця актуальна і зараз.Нам - майбутньому України варто дослухатися до настанов Шевченка,і боротися до кінця за неньку-Україну.
С чем могла тем и .
Объяснение: