М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Гулак-Артемовський «Рибалка» 1. Епіграфом до поезії письменник дібрав слова з твору: а) Д. Байрона; б) О. Пушкіна; в) Й. Гете; г) Г. Гейне. 2. Парубок, сидячи на узбережжі моря з вудкою, за ловитися: а) «линька, карасика, щуку»; б) «великих, маленьких»; в) «смачненьких і гарненьких»; г) «молоденьких, солоденьких для милого серденька». 3. Поет на початку твору зазначив, що його герой: а) мав сумний настрій; б) був задоволений результатами рибалки; в) виявляв інтерес до підводного життя; г) жив бідно і тому щодня рибалив, щоб прогодувати свою родину. 4. Дівчинонька, що пливла морем: а) розчісувала косу; б) кликала на до ; в) посміхалась; г) була схожою на фею. 5. За що героїня дорікала Рибалці? Бо він: а) був необачним і байдужим до всього; б) нівечив її рід; в) не звертав на неї уваги; г) мав неохайний вигляд. 6. На прикладі якої риби Дівчинонька намагалася продемонструвати гарне життя в морі? а) щуки; б) карася; в) лина; г) сома. 7. Чого бажала отримати русалка від парубка? а) Душу; б) розум і кмітливість; в) серце; г) обдарованість і геніальність. 8. Веселенькими з води, за словами Дівчиноньки, виходили: а) раки; б) зорі; в) дощові хмари; г) сонечко і місяць. 9. Героїня пропонує парубку: а) подружитися; б) жити як брат із сестрою; в) одружитися; г) викуп, аби він не ловив більше риби. 10. Блиск води русалка порівнює із: а) льодом; б) золотом і сріблом; в) склом; г) дзеркалом. 11. О нічній порі під водою можна було ігати: а) блиск зірок; б) хороводи риб; в) бій щук; г) полювання акул. 12. Наприкінці твору Рибалка: а) не виявив бажання замінити земне життя на підводне; б) погодився на пропозицію Дівчиноньки; в) перелякався жіночої істоти з води і втік додому; г) вирішив захищати мешканців моря від браконьєрів. М. Костомаров « Соловейко» 13. Колір, який переважає в поезії: а) темний б)зелений в) білий г) синій 14. Спів солов’їний автор характеризує як: а)приязнь і любощі б) відвертість і красу в) духовну спустошеність і водночас гармонію душі г) здатність людини забути життєві труднощі 15. Пісенний танок чаруючих співців здатний навіть: а) засвітити райдугу б) сприяти творчим злетам в) бій щук; г) полювання акул. 12. Наприкінці твору Рибалка: а) не виявив бажання замінити земне життя на підводне; б) погодився на пропозицію Дівчиноньки; в) перелякався жіночої істоти з води і втік додому; г) вирішив захищати мешканців моря від браконьєрів.в) перелічити зорі 13. Колір, який переважає в поезії: а) темний б)зелений в) білий г) синій 14. Спів солов’їний автор характеризує як: а)приязнь і любощі б) відвертість і красу в) духовну спустошеність і водночас гармонію душі г) здатність людини забути життєві труднощі 15. Пісенний танок чаруючих співців здатний навіть: а) засвітити райдугу б) сприяти творчим злетам в) перелічити зорі г) засвітити ранішню зорю. 16. Самотньо тьохкав той птах, який самотньо сидів на: а) тополі б)вербі в) калині г) ялині 17. Літературний жанр співу солов’я: а) медитація б) ода в) вірш г) поученіє 18. Жаль серце людське проймає, наче: а) зірки засяють на небі б) перше листячко з’являється на небі в) мороз розписує вікна г) крапельки дощові потрапляють у квітку. 19. співчутливе тьохкання солов’я – це: а) стогін б)плач в) квиління г) ридання М. Петренко «Небо» 20. Епіграф до твору містить поетичні рядки: А) О. Пушкіна Б) О. Блока В) В. Маяковського Г) М. Лермонтова 21. Дивлячись на небо ліричний герой А) розмірковував Б) сумував В) мріяв Г) насолоджувався його красою 22. Злетівши до хмар, герой прагне: А) вирушити в пошуках долі Б) зустрітися з Богом і висповідатися перед ним В) дістати зірку – власне щастя Г) здобути собі волю 23. Хвилювання хлопця пов’язане з: А) неможливістю самоствердитися Б) пошуками власної долі В) погіршенням власного стану здоров’я Г) роздратованістю, що викликана неувагою до себе коханої 24. «Хлопцюга приблудний» - наймит у: А) неба Б) сонця В) долі Г) хмар

👇
Открыть все ответы
Ответ:
yamarinaigorp00vfk
yamarinaigorp00vfk
09.03.2021

Відповідь:

1. Події на початку оповідання відбуваються у сел вка

2. Козаки в цьому оповіданні воювали проти татар.

3. В полон взяли сина кримського хана Девлет-гірея Ібрагіма – Мустафу.

4. Діда Андрія зарубали, батька Степана і сестру Ганусю взяли у полон, а матір Палажку зарізали

5. Щоб взволити Ганусю потрібно було їхати в Крим.

6. Харциз Карим  обікрав Павлуся ще й продав його татарам

7. Козаки впізнавши коня і сідло Павлуся судили його за зрадництво і відтяли йому голову

8. Павлусь сподобався татарам своєї веселою вдачею,  понятливістю і тим, як швидко він вивчив татар-ську мову.

9. Щоб залишитися  у татар Павлусь повинен був відмовитися від християнської віри (збусурманитись)

10. Татарин Сулейман купив Павлуся як подарунок для свого сина Мустафи

11.  Вибили Павлуся (але чи дротянками чітко не вказано), за тещо він занадто зухвало відповдав своєму господарю, відмовився прийняти іншу віру і інше імʼя, а також не приховував того, що він ладен в будь-який момент втекти. А до покарати дротянками (правда, цього не встигли зробити) Павлуся наказав  знову ж таки його господар Мустафа, за те, що Павлусь таки утік. Покарання передбачало 100 ударів, але так як Павлусь сам добровільно вернувся, то 100 ударів замінили на 20 ударів дротянками.

12.  Остап Швидкий опікувався Павлусем, підказував як себе вести, що можнаа говорити, а що ні, пошкодував його, коли Павлуся наказали вибити, змастив його рани ліками.

13.  Єдиним сином Дівлет-гірея Ібрагіма був  Мустафа-ага, саме під його керівництвом татари напали на вку. Павлусь сказав, що дише його сестра може знати, куди подівся син Ібрагіма, але її забрали у полон татари, а тому її потрібно знайти.

14. Полоненого Мустафу тримали у лубенського полковника

15. Павлусь і Гануся у полоні в Криму згадували зимове свято Різдво.

16. Дівлет-гірей за порятунок єдиного сина обіцяв дарувати Павлусеві і його сестрі Ганусі свободу, а також на прохання Павлуся пообіцяв йому викупити з неволі Остапа Швидкого і до м добратися в Україну .

Пояснення:

4,4(62 оценок)
Ответ:
Aiker000
Aiker000
09.03.2021
І
Над хатою Стельмахів часто пролітали лебеді, і від їх лету чути було звук, схожий на звук далеких дзвонів. Дід говорив, що так співають лебедині крила. Від споглядання перельоту лебедів хлопчику ставало на серці і радісно, і сумно. Хотілося, щоб вони ніколи не відлітали. Він сидів і мріяв, що якщо би був чародієм, то зробив би так, щоб лебеді завжди були тут.
І сталося диво: ніби читаючи думки малого мрійника, лебеді знову з'явилися в піднебессі. Довго хлопчик дивиться їм услід, а дід каже: "Оті принесли нам лебеді на крилах життя". Хлопчику дивно, а дід продовжує далі: "Еге ж: і весну, і життя". Він розповідає малому, що навесні сонце відімкне своїми ключами землю, а ключі ті золоті. Дитині стає страшно — а що як сонце загубить свої ключі?
Все це викликає у діда сміх. "Він дуже гарно сміється, хапаючись руками за тин, ворота, ріжок хати чи дерево, а коли немає якоїсь підпірки, тоді нею стає його присохлий живіт. В таку хвилину вся дідова постать перехитується, карлючки вусів одстовбурчуються, з рота вириваються клекіт і "ох, рятуйте мою душу", з одежі осипається дерев'яний пилок, а з очей так бризкають сльози, що хоч горня підставляй під них".
Потім дід заспокоюється й пояснює хлопчикові, що лебеді полетіли "на тихі води, на ясні зорі". І знову хлопчик задумується, але вже про ті краї, де тихі води і прихилені до них зорі.
Та вже треба йти до хати, а то мати буде сварити за те, що вискочив босоніж, і називати махометом, вариводою, лоботрясом. Вже ж було таке, коли по першому лідку вискочив на ковзанку з материними ночовками. "Ніхто й не здивувався, що я притирився з такою снастю, бо на чому тільки тут не каталися: одні на санчатах, другі на грамаках, треті на шматкові жерсті, четверті умудрилися замість ковзанів осідлати притерті худоб'ячі кістки".
II
Ще одним, як на думку інших, дивацтвом було в хлопця бажання читати. Він перечитував все, що тільки попадало під руку. В одній з книжок описувалося здичавіння чоловіка, який покинув місто. Він оселився в степу, орав землю і навіть чоботи став мастити дьогтем. Тоді ще не всі знали, чим ще, крім дьогтю, можна мазати чоботи. Та для більшості людей взуття було розкішшю. В пору розрухи багато землі треба було виорати, щоб заробити на чоботи.
А оранка, особливо весняна, вважалась святим ділом. Батько говорив про цю працю, як про щось героїчне: "Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, блискавки падають перед нами і за нами, а ми собі оремо та й оремо поле".
Навіть в зимових щедрівках виспівували про те, як сам Бог ходив за плугом, а Богоматір носила їсти орачам. З того часу в хлопцевій душі поселилась відраза до пихи та любов до книги, бо "в книжці злеліяне слово має бути справжнім святом душі і мислі".
Хоча мати й гримала часто за те, що хлопець не може відірватися, мов заворожений, від книжки, і грозилась викинути їх у піч, та все ж читання не припинялось.
Навесні мати починала діставати з комори, скрині, сипанки, з—під сволока і навіть з—за божниці свої вузлики з насінням. Вона радісно перебирала своє добро і в мріях вже бачила себе посеред літа поміж зеленого зілля. Насіння для неї було святим. "Мати вірила: земля усе знає, що говорить, чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледащого". Це мати навчила любити землю, роси, ранковий туман, любисток, м'яту, маковий цвіт і калину, "вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна, і яку розквітлому соняшнику ночує оп'янілий джміль".
В роки розрухи через село проходили різні люди. Одні тікали від голоду, інші шукали кращої долі, треті — заробітку. Одного разу через село йшла жінка з хлопчиком. "їхні страдні, виснажені обличчя припали темінню далеких доріг і голоду". Назавжди запам'ятався хлопцеві той, "хто в її материнству, її дитині скибку насущного хліба". Малому хлопчику було дивно й боляче гати байдужість дорослого, і він простягнув голодній дитині жменю гарбузового насіння, що витяг зі своєї кишені.
4,4(98 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ