Будь ласка до іть М. Коцюбинський "Тіні забутих предків" дайте короткі відповіді. 1. Але так само була чудна. Дивиться
перед себе, а бачить якесь
далеке й не відоме нікому або без причини кричить.
2. На камені, верхи,сидів "той",...,скривив гостру борідку, нагнув
ріжки і, заплющивши очі,дув у флояру.
*
3. стрункий і міцний, як смерічка,мастив кучері маслом, носив
широкий черес і пишну кресаню.
*
4. ...обзивалася на гру флояри, як самичка до дикого голуба, -
співанками. Вона іх знала безліч. *
5. ...була з багацького роду,фудульна, здорова дівка,3 грубим
голосом і воластою шиєю.
*
6. На добрім хазяйстві ... набралася тіла,стала повна й
червона,курила люльку...
*
7. У своїх дужих руках тримав сили небесній земні, смерть і
життя, здоров'я маржини й людини ...
*
8. Він був без одежі.М'яке темне волосся покривало все його
тіло,оточало круглі й добрі очі, заклинилося на бороді й
звисало на грудях...
*
9. Якою за рахунком був Іван у родині Палійчуків? *
*
10. Яке прізвище мала родина Марічки? *
11. Що дала Марічка Іванові, коли він її вдарив після зустрічі
ворогуючих родів? *
12. Від кого Іван почув у лісі мелодію, яку він давно шукав? *
13. Яка річка забрала життя Марічки?
14. Де був Іван,коли Марічка померла? *
15. З ким зраджувала Іванова жінка?
16. Як називається добрий лісовий дух,що боронить людей од
нявок?
*
17. Яку пару закоханих із зарубіжної літератури нагадують Іван і
Марічка? *
18. Які музичні інструменти сумно ридали під вікнами в кінці повісті
? *
19. Хто екранізував повість" Тіні забутих предків?" *
20. Знайомство малих Івана та Марічки - це елемент сюжету ... *
21. Нявка заводить Івана до прірви - це елемент сюжету ... *
22. Похорони Івана - це елемент сюжету
23. Бійка між родинами Палійчуків і Гутенюків - це елемент сюжету
24. Художній стиль тиль повісті... *
Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,
Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.