Частина мужніх лицарів-козаків загинула, друга опинилася на засланні, а третя принишкла, пристосувавшись до поневолювачів. Саме в цей найдраматичніший час оті незрячі, але з гострозорою душею кобзарі-бандуристи, розповідаючи в своїх піснях про звитяги козаків, повстання гайдамаків, не дали впасти народу в безпам'ятство, а співаючи псальми, думи та інші твори на християнську тематику, оберігали народ від повної зневіри. Важливість цієї аксіоми підтверджує у поемі "Гайдамаки" Т.Шевченко " дідусю, що ти заховав в голові столітній ту славу козачу...". Мав рацію лірник Никон, кажучи: "Ісус Христос для проповідування обрав 12 апостолів. А по вознесінню своєму зоставив для цього кульгавих і сліпих, які мали мужність брати на себе гріхи людства..." І не дивно, що Сталін знищив 300 кобзарів. Всі режими бояться духовного піднесення, тому намагаються їх вбивати, забороняти діяльність, але їхньому розумові не дано зрозуміти, що дух - це вічність. Яскравим прикладом є постать Тараса Шевченка.
На жаль, ми сьогодні дуже мало знаємо про феномен кобзарства і причиною є небажання наших науковців досліджувати його. Однією з не багатьох дослідниць кобзарства в Україні є керівник львівського хлоп'ячого ансамблю бандуристів "Гамалія" Тетяна Шаленко.
Мелодійні рядки лунають на концертних площадках. Українські народні пісні щиро виконують гості на весіллях. Ніжно звучать колискові пісні з маминих вуст та заколисують немовлят. Колядки, щедрівки, веснянки - чудове пісенне надбання нашого народу, яке бережно передається через покоління. Багато поетичних рядків Тараса Шевченка, які покладені на музику, стали народними піснями.
Українські пісні різноманітні. Вони оспівують неповторність рідного краю, славне козацьке минуле нашого народу, напружену визвольну боротьбу за незалежнсть, високі почуття. Зачаровують душу, захоплюють своєю красою. Ось такі вони, пісні мого рідного краю.