відповідь: михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих.
наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда дем’яна, любимої ним бабусі, михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші…світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята.
михайлик — талановитий хлопець. ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. спочатку михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. а потім і сам захотів написати п’єсу.
ми — діти світу
у всьому світі майже в кожній сім'ї ростуть діти. і від того, якими вони стануть, залежить майбутнє землі. діти будуватимуть міста і заводи, нові магістралі, вирощуватимуть урожай, розвиватимуть культуру. як все це робитимуть сьогоднішні діти, а в майбутньому будівники суспільства, залежить від батьків, від сім'ї, в якій вони живуть, від дорослих людей, що їх оточують.
потрібно, щоб батьки і всі дорослі бачили в кожній дитині людину майбутнього. а для цього вони мусять, у першу чергу, поважати дитину, турбуватися про її здоров'я, освіту, особистим прикладом виховувати в дитині чесність і справедливість.
дітям необхідно добре знати історію своєї батьківщини, сім'ї, щоб пишатися успіхами і не повторювати помилок. діти мають берегти те, що створено й створюється людьми старшого покоління, поважати їх.
розуміючи свою роль у житті всієї землі, діти повинні добре навчатися, постійно дбати про своє здоров'я, підвищувати загальну культуру, тому що тільки здорові та освічені люди зможуть будувати чудове мирне життя для себе і своїх дітей.
Андрій – молодший син козацького полковника Тараса Бульби, брат Остапа. Андрій на відміну від свого брата не марив боями і битвами, ставився до них більш байдуже. Коли вони з братом навчалися в Київській академії, він був вигадливішим за брата. Подейкували, що йому все сходило з рук. Цей герой легко захоплювався мирськими розвагами і любив жінок. Останнім часом всі його думки займала одна польська панночка, з якою він познайомився в Києві. Вони бачилися лише кілька разів. Одного разу він навіть пробрався до неї в кімнату через камінну трубу, але почувши стукіт у двері, був змушений сховатися. Коли біда минула, служниця панночки, татарка вивела його через сад. Потім вони знову бачилися в костелі.
Остап – старший син козацького полковника Тараса Бульби, брат Андрія і просто хоробрий воїн. Остап разом з братом закінчив Київську бурсу і повернувся додому, де їх чекали батько з матір’ю. Батько дуже пишався своїми синами, але вважав, що справжня школа життя ще попереду. Остап відрізнявся гарячим, непохитним характером, мужністю і рішучістю. Коли батько вирішив пожартувати щодо їх одягу молодих семінаристів, він відповів бійкою, оскільки не терпів знущань. Батько заохочував такий характер. Про вольовий характері героя свідчить факт успіхів у навчанні. Спочатку йому зовсім не давалося навчання, але незабаром він вже був одним з кращих академіків в закладі. Мрії Остапа були завжди пов’язані зі битвами подвигами. Він не хотів ні в чому поступатися своєму батькові, старому козацькому полковнику. Остапу було 22 роки, але він уже був досить холоднокровний, розважливий і рішучий.
Объяснение: