Борис Олійник дуже любив свою матір і присвячував їй безліч прекрасних віршів. Для нього матір була найріднішою і найдорожчою людиною на всій планеті, він цінував її і слухав її мудрі поради. Вірш ніби є гімном матері-великій трудівниці. Його вдячне серце виразило всю його щиру любов до матері у цьому вірші.
Вірш є дуже ліричним, ніжним, зворушливим, наповненим синівською любов'ю. Працьовита мати, яка втратила свої сили за свої довгі роки, все одно прагне все зробити чисто, навести порядок. Все життя вона вчила дітей уму-розуму, даючи корисні поради та настанови. Чесна і совісна, добра і ніжна мати – такою бачить її поет, і такою знають її діти та онуки. Сили її вже покидають, але вона продовжує любити свій народ, свій будинок, своїх дітей, свою Землю. Діти не хочуть, щоби вона йшла від них, але від смерті нікому не піти… І вона розуміє це. Старенька мати бажає їм доброти в їх серцях і чистої совісті. Ось як каже про це сам автор:
"Лишайтесь щасливі",-
і стала замисленим полем
На цілу планету,
на всі покоління й віки."
Тема вірша - розповідь про матір, яка все життя працювала і виховувала своїх дітей .
Його ідея - розвивати шанобливе ставлення дітей до своїх матерів, виховуючи в них почуття обов'язку і відповідальності.
У поезії Б. Олійника присутня вічна тема материнства, і вона набуває особливого розвитку в цьому творінні автора. Сам поет ріс без батька, тому він і знайшов ті найточніші слова-образи, які здатні були відтворити велич і красу його матері. Важлива в вірші тема символічного безсмертя, яку автор підносить читачам зовсім інакше, ніж інші письменники його часу.
Жанр вірша - філософська лірика. Твір змушує нас замислитися і поміркувати над багатьма питаннями життя.
Проблематика вірша - це відношення поета до матері, яке є як би віддзеркаленням його ставлення до Батьківщини.
Через окремі деталі, епітети та метафори, автор створює неповторний образ рідної Землі, свого краю, сивої матері:
«Посіяла людям
літа свої, літечка житом»,
«Навчила дітей,
як на світі по совісті жити»,
«Прибрала планету,
послала стежкам споришу»,
«Та я недалечко...
де сонце лягає спочити».
Поема І. П. Котляревського «Енеїда» написана за сюжетом давньоримського поета Вергілія і розповідає про події, що відбувалися багато століть тому. Але вона так пройнята українським козацьким колоритом, що ми, звичайно ж, розуміємо: цей незрівнянний твір розповідає нам про Україну. «Енеїда» з'явилася невдовзі після зруйнування Катериною II Запорозької Січі, у часи, коли закріпачувався український люд. Здавалося, що національний дух уже конав і не залишалося щонайменшої надії на відродження колишньої слави наших мужніх лицарів. «Енеїда» Котляревського нагадала співвітчизникам про героїчні сторінки історії України. У своїй поемі видатний український поет змалював образи Низа та Евріала — відважних героїв, патріотів, готових віддати життя заради «общого добра». Героїчна вилазка Низа та Евріала у ворожий табір — це патріотичний вчинок, це вияв їхньої палкої любові до рідної землі й великої ненависті до ворога. Обидва вони були «в службі вірні козаки». Як земляки, вони разом завербувалися до Енеєвого війська і сумлінно несли свою службу. Відомо, що в Евріала є десь старенька мати «без сил і в бідності, слабая», а Низ взагалі не має нікого з рідних. їхній намір пробратися у ворожий стан і «каші наварити там» породжений високим патріотичним почуттям. Евріал вірний батьковому заповіту, він пригадує, що його «батько був сердюк опрічний» і заповідав синові: «Умри на полі, як герой». На умовляння Низа, щоб Евріал залишився на варті, не ризикував своїм життям, бо в нього ж є мати, задля якої він повинен жити, — той відповідає
Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку,
Лети повинность ісправлять...
Бойова дружба між цими патріотами-земляками така міцна й священна, що на перешкоді їй не може стати навіть смерть. З цього погляду знаменними є слова Евріала, які в його вустах звучать, як клятва вірності своєму побратимові:
Від тебе не одстану зроду,
З тобою рад в огонь і в воду,
На сто смертей піду з тобой.
Побачивши, як вороги знущаються над його побратимом, Низ не міг рятувати своє життя ціною Смерті товариша і спочатку піку, а потім і стрілу з лука посилає на рутульців. Коли ж він побачив труп Евріала, то «од ярості осатанів». Низ ішов назустріч неминучій смерті: один проти зграї озброєних ворогів! Але ж він чесно виконав свій святий обов'язок, до кінця лишився вірний присязі, вірний почуттю дружби та побратимства. Страху в героїв немає, адже:
Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильнійша од гармат,
Там жизнь — алтин, а смерть — копійка,
Там лицар — всякий парубійка,
Козак там чортові не брат.
В образах Низа та Евріала автор змалював доблесних синів українського народу, мужніх патріотів, вірних козацькій присязі та бойовій дружбі. Життя своє .вони віддали заради свободи рідної землі, заради перемоги над ворогом, і тому ми високо цінуємо їхній героїчний подвиг.
ответ:1. Установите соответствие для предложенных терминов.
[2]
1) Притча
А. Короткий рассказ в стихах
или
прозе
с четко
сформулированным нравственным выводом.
2) Легенда
Б. Короткий иносказательный рассказ, содержащий в себе
нравоучение. В. Устный народный рассказ, в основе которого лежит чудесное событие.
2. Стихотворение А. С. Пушкина, приуроченное к трагической годовщине казни декабристов, называется «Арион». Кто такой Арион?