М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Українська література Контрольна робота
1)Чому Шептало втрачає власне «я»(Що це? Вияв слабкості, покори, чи деградації?)?
2)Чому у своїй поезії Григорій назвав князя Юдою? (Б.Винничук - Місце для дракона).
3)Як Ви вважаєте, чи справедливим є те, що в поєдинку з драконом дозволено взяти участь не всім лицарям? Про що це свідчить, така своєрідна вибірковість.
4)Як сталося, що на місці, де колись відбувалась дуель, «здригнулася планета Земля»?
5)Твір-мініатюра «Загибель прирученої, гордої, красивої душі у суспільній неволі (за твором "Білий кінь Шептало").

👇
Ответ:
111111DA
111111DA
24.12.2020

ответ:У творі, Шептало втрачає своє "я" через вияв слабкості та покори. Він поступово втрачає свою незалежність, силу та індивідуальність під впливом суспільства і змінюється, стаючи більш покірливим та безсилім.

У поезії "Місце для дракона" Б. Винничук називає князя Юдою, що символізує його зраду та предатництво. Це може бути поетичним вираження невдоволення автора князем, як особою, що зраджує своїх співвітчизників.

Участь лицарів у поєдинку з драконом може бути обмеженою через різні причини, такі як їх військова досвідність, здатність або придатність для такого битви. Ця вибірковість свідчить про необхідність мобілізувати найсильніших та найздатніших лицарів, щоб забезпечити більшу ймовірність перемоги.

Вираз "здригнулася планета Земля" використовується метафорично, щоб показати велику тривогу, здивування або шок. Можливо, це сталося через непередбачувану подію або злочин, який стався під час дуелі і сильно вражає навколишніх.

Твір-мініатюра "Загибель прирученої, гордої, красивої душі у суспільній неволі" за твором "Білий кінь Шептало" може відображати трагічну долю особистості, яка втрачає свободу та індивідуальність в умовах суспільної системи або піддається соціальному тиску та приг

Объяснение:

4,4(79 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
кошка448
кошка448
24.12.2020
Степан Радченко не підкорив місто,це місто підкорило його. Забуваючи про рідне село,герой звикає до темпу міста та втрачає риси,які були притаманні йому на початку твору. С розумного та здібного сільського хлопця він перетворюється на егоїстичного та цілеспрямованого юнака,для якого жінки ставали сходинками до завоювання великого міста. В кінці твору Радченко вже не той хлопець,що прагнув вивчитися та повернутися додому,а людина,яка вже досягнула певних успіхів й хотіла досягнути більшого,завоювавши місто.

так подойдёт?
4,6(24 оценок)
Ответ:
gorodchikova23
gorodchikova23
24.12.2020

ответ:В короткому оповіданні "Білий кінь Шептало" Володимир Дрозд зумів порушити глибокі соціальні проблеми, які хвилюють кожну особистість, схильну до самоусвідомлення і самовираження.

Алегоричний образ білого коня стає символом індивідуума, що відрізняється від оточення, виділяється з натовпу. І читач розуміє, що насправді думки, що спадають на думку Шепталові, то роздуми людини — неординарної, особливої... Таку людину часто називають "білою вороною". І, на наш погляд, білий колір коня є своєрідним натяком на цей вислів.

Шептало знає про свою неординарність, він пам'ятає матір, яка працювала в цирку, він пригадує розповіді про своїх предків — норовистих білих коней. Але незважаючи на це знання, білий кінь часом хоче злитися з табуном, аби уникнути гострого Степанового погляду, не впасти в око, уникнути вибору. Одначе це прагнення викликане не бажанням стати частиною колективного цілого. Зовсім навпаки. Шептала гнітить принизлива робота колгоспних коней, йому огидне відчуття пітних тіл табуна, який женуть на водопій навіть не до річки, а до колодязного корита (і цим автор теж підкреслює обмеженість світу, що визначає Шепталове життя). Володимир Дрозд ніби запитує свого персонажа, чи зможе він усе життя отак ходити позаду конюха, щоб не бігти серед спітнілих кінських тіл, останнім пити з корита скаламучену воду, щоб уникнути штовханини натовпу. І читач незабаром отримує відповідь: білий кінь показує свій норов і втікає в луки. Тут він відчуває себе вільним, як давні його предки — дикі коні. Шептало пасеться, лежить на траві, купається в річці. Змивши з себе сірий бруд, він стає білосніжним і, вражений, стоїть над водою. Власне відображення у воді стає ніби поясненням того, чому конюх дозволив собі ударити білого коня: забруднившись, Шептало став сірим (тобто пересічним, таким, як усі). Усвідомлення своєї неповторності дозволяє Шепталові пробачити Степана і навіть сумувати за ним. Повертаючись до колгоспної конюшні, білий кінь викачується в багні, щоб на ранок знову стати сірим, але глибоко в свідомості Шептала пульсує думка, що він особливий, і нікому його не зломити, доки в ньому живе таке самовизначення, але серед натовпу краще все ж таки залишати сірим, щоб не мозолити зайвий раз око.

Объяснение:

4,5(77 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ