Поважати інших у першу чергу означає поважати себе. проявляючи все добре,що є в нас самих ( щирість, добро, турботу, віччливість, толерантність) до інших людей, ми звичайно отримаємо це зворотньо, та непевне у більшій мірі.з самог малечку батьки виховують своїх дітей так, щоб вони дотримувались моральних правил і поважали своїх батьків, вчителів, друзів та навіть незнайомих людей, дбали не тільки про себе, а ще й про інших. особливо поваги потребують найслабші: старенькі дідусі й бабусі, які вже мають великий життєвий досвід, і маланькі дітки, що тільки пізнають цей світ. саме на повазі міцно тримаються родинні, трудові та дружні стосунки.на мою думку, повага - це запорука успіху людини. і поважати інших не завжди означає весь час робити красномовні вчинки, а це просто уважно слухати і розуміти, виконувати обіцянки і найголовніше - не ставити людину, хоч якою б вона не була, нижче за себе.
Автора в Инете не нашла, увы! Но это - не из творчества Тараса Шевченко. Очевидно - стих современного автора. Больше всего напоминает стих Владимира Сосюри, возможно, это даже подражание ему.
Любіть Україну!
Сосюра Володимир
Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!
Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну.
Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі… Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі…
Як та купина, що горить -- не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових.
Любіть у коханні, в труді, у бою, як пісню, що лине зорею… Всім серцем любіть Україну свою -- і вічні ми будемо з нею!
