Відповідь:
Головні герої:
Захар Беркут - тухольський старійшина, знахар, який вважає,що головне прожити життя чесно і віддано служити громаді
Син Захара - Максим Беркут. Це наймлолодший з восьми синів Захара. Він чесний, хоробрий, сміливий, наслідує ідеали свого батька.
Тугар Вовк - боярин, якому князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини (хоча, по правді, він їх собі випросив у князя, а той і радий був спровадити не зовсім надійного і вірного боярина подалі). Тугар сам виховує доньку Мирославу. Здається, це єдина людина у світі, яку він дійно любить. Він зверхній, гордий, пихатий, жадібний, підлий.
Мирослава - дочка Тугара Вовка. Дівчина, яку виховав лише батько, тому вона як справжній хлопчисько: смілива, рішуча, завзята, вперта. Але при цьому вона досить ніжна і жіночна, і на відміну від батька чесна, віддана.
Бурунда - монгольський командир. Жадібний, жорстокий.
Коротко про що повість: Події відбуваються весною 1241 р. у досить великому, свободолюбивому селі Тухля в Карпатах. Боярин Тугар Вовк ви є собі землі Тухольщини у Данила Галицького і намагається встановити тут свої порядки. Село, яке жило до цього дружно, вирішує вигнати боярина зі своїх земель. Розлючений Тугар, щоб помститися і приборкати непокірних, приводить в село монгольський загін, пообіцявши ворогу швидкий і безпечений перехід через тухольський перевал. Захар Беркут розуміє, що якщо не дати бій, то монголи знищать на своєму шляху не лише Тухлю, але й усі сусідні села. Звичайні люди змушені пуститися на хитрість: віддати рідне село на поталу ворогу, але замкнути їх при цьому в гірській долині як у пастці і знищити. Навіть сили природи стають на сторону звичайних селян - високо у горах починається дощ і досить швидко невеличка річка, яка текла через долину, перегороджена тухольцями, перетворюється у ненажерливу і безжалісну, глибоку і стрімку ріку, в якій безславно потонув весь монгольський загін. Окремою лінією в повісті йде опис кохання Максима і Мирослави. Закінчується повість тим, що Тугар Вовк, рятуючи Максима від меча Бурунди, сам гине. Захар Беркут, якому прийшлося зробити нелегкий вибір : життя сина взамін життя громади, помирає. Але Захар ще встигає побачити і те, як громаді вдалося побороти ворога, і те, як пощастило вижити його синові Максимові, і те, що Максим і Мирослава, подолавши всі перепони, вирішують поєднати свої долі.
Пояснення:
Після закінчення п’ятого класу і складання іспитів головні герої повісті Я. Стельмаха «Химера лісового озера або Митькозавр з Юрківки», нерозлучні друзі Сергій Стеценко та Митько Омельчук від вчительки ботаніки і зоології Ірини Семенівни отримали завдання на літніх канікулах зібрати колекцію комах. Це завдання стало доброю нагодою здійснити давню мрію хлопців. Вони вже давно хотіли влітку поїхати до села, де жила бабуся Митька. Друзі все ж таки вмовили своїх батьків, зібрали речі та вирушили у подорож за місто.
У селі хлопчиків чекав чудовий відпочинок , сповнений незвичайних пригод. Оселила їх бабуся у невеличкому курені на березі чудового лісового озера. Новий знайомий хлопців – старшокласник Василь вирішив розіграти і налякати міських хлопців. Він їм розповів, що в цьому озері здавна живе велика доісторична істота, на зразок тієї тварини, що живе у Шотландії у озері Лох-Несс. Інколи можна побачити на піску сліди, які залишала ця загадкова тварина.
Розповідь Василя дуже зацікавила Митька і Сергі, і вони вирішили досліджувати істоту з лісового озера. Невдовзі товариші і справді знайшли велетенські сліди на піску, та й і в озері вночі інколи можна було почути хрипіння, булькання і різні невідомі хлопцям звуки. Незважаючи на це, товариші зовсім не злякалися і лише ще більше зацікавились. Вони організували нічне чергування на березі озера та почали вигадувати різноманітні пастки для водяного чудовиська. А вдень новоявлені дослідники бігали до бібліотеки, бо вважали, що до майбутнього відкритті треба підходити підготовленими, з відповідними знаннями і науковим підґрунтям. Вони на гаяли марно часу і навіть придумали цій істоті назву – Митькозавр Стеценка з Юрківки. Навіть назва села нагадувала товаришам про доісторичних тварин Юрського періоду.
Та коли Сергій і Митько, здавалося б, вже були на крок від відкриття, вони дізналися, що дивовижна істота – це всього-на-всього, поганий жарт старшокласника Василя. Бо це саме він залишав подряпини на деревах і сліди на піску, саме він влаштовував незрозумілі звуки на поверхні нічного лісового озера. Він навіть не полінився та сам виготовив голову потвори, щоб дужче налякати хлопців. Але й тут друзі не злякалися, а почали закидати химеру, що з’явилася, камінням. Невдалий жартівник навіть не сподівався на таку сміливу поведінку і ледь не потонув від кам’яної атаки Митька і Сергія. Коли хлопці почули крик про до вони не злякались і у воду лізти. Завдяки сміливості товаришів Василя було врятовано і вдячний хлопцям за порятунок, він розповів друзям про свій розіграш.
Нерозлучні друзі Митько і Сергій ні краплі не жалкували, що їхнє дослідження залишилося невдачею. Бо все одно, це були цікаві пригоди, які підтвердили міцність їхньої дружби та їх сміливість, рішучість і доброту. Крім того, друзі виказали прагнення до знань, перечитавши багато книжок із сільської бібліотеки, які розповідали про доісторичних істот. Та і за колекцію комах Митько і Сергій не забули, та попереду була ще половина літа і можна було не поспішати.
На мій погляд, головні герої повісті Я. Стельмаха «Химера лісового озера або Митькозавр з Юрківки» справжні друзі і у дружбі вони мають подвійну силу, подвійну сміливість і рішучість. Вони досить сміливі, бо не лякаються нічних чергувань біля озера, рішучі, бо встигають витягти з води Василя, прагнуть до цікавого, бо з насолодою чекають на відкриття і читають багато книжок, вони добрі, бо не ображаються на Василя і всі ситуації сприймають з почуттям гумору. Саме такими і повинні бути справжні хлопці і справжні друзі.
В творі "Король буків" розповідається про незвичайну подію, яка відбулася в місті Буквіллі. У цьому місті живуть різні букви, які утворюють слова. Кожна буква має свою роль і значення.
Одного дня в Буквіллі сталася надзвичайна подія - королева літер, буква "Е", зникла. Це спричинило хаос у місті, оскільки без літери "Е" не було можливості утворювати багато слів. Люди та інші букви почали панікувати і не знали, як вирішити цю проблему.
У цей час на сцену виходить головний герой - буква "О", яка пропонує замінити відсутню літеру "Е" усіма іншими буквами. Це викликало незгоду та суперечки серед мешканців Буквіллі. Проте, з часом було зрозуміло, що кожна буква має своє значення і незамінна в своєму контексті.
Таким чином, у творі "Король буків" розповідається про важливість кожної літери у формуванні слів і розуміння того, що кожна буква має свою унікальну роль і важливість в мові. Твір також наголошує на цінності співпраці та взаємодії між різними буквами для створення різноманітних слів і текстів.
Объяснение: