Як я люблю дощ особливо пізньої осені...Слухати як виграють крапельки дощу на листочках.Це неймовірно казково.А яке духм"яне повітря дарує нам дощ.Коли дивишся на нього забуваєш про все на світі про всі свої справи схоже ніби ти сідаєш на хмаринку і летиш подалі від всіх справ.Найбільш приємніше це в холодну пору коли йде дощ закутатися в ковдру і дивитися на концерт дощу.Нацбільше дощ напевно люблять квіти.Тому що потім після дощу по травинці ніжно спускається крапля і під нею вмивається квіточка.А після цього захід...
Осінній дощ. Він буває різним. Веселий дощ, це коли дрібні краплі тихо падають на золоті дерева і ще теплу землю, а зверху на нього, лагідно усміхаючись, дивиться осіннє сонечко. Я люблю такий дощ. Приємно йти під парасолькою, слухати його стукіт і мріяти про своє. А буває й інший дощ. Холодний, неприємний. Він лиє, немов з відра, затоплюючи відразу весь світ холодною водою. А вітер, немов його злий товариш, вириває з рук парасольку і засипає за комір холодні дощові краплини.
Щедрий«дурень виймає»Вміння слухати«от він увійшов у ліс, підійшов до дерева, цюкнув сокирою, упав ниць та й заснув», «сідайте зі мною, я вас підвезу»Ввічливий, привітний«Здорові, діду!», «дурень подякував дідові — і розпрощалися»Завзятий«Добре, зроблю! Тільки скажи цареві: як не віддасть ще й тепер, то я на нього війною піду і силою царівну візьму»Терпеливий«всі лають, сміються з нього»Надіється на удачу«Загубити не загублю, а може, там моє щастя закотилося»Щирий, співчутливий«Е, дідусю, нема тут нічого, самий черствий хліб, що ви й не вкусите»Рішучий«Піду і я туди, куди брати пішли!»
Іван Добробут – молодий танкіст з надзвичайно приємним і скромним лицем, онук діда Савки. Петро Колодуб – капітан, Герой Радянського Союзу, людина безстрашна і невтомна, хоч на вид такий і маленький, і не дуже неначебто й здоровий. З любого пекла виходить переможцем. До війни був садівником. Садив колгоспні сади, співав пісень, дівчаток любив та, мабуть, що й усе. Дід Платон Півторак – рибалка, перевізник через Десну. Дід Савко – рибалка, перевізник через Десну. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. dovidka.biz.ua Був би він схожий на Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору сверт не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак. Борис Троянда – один з відступаючих через Десну. Левко Півторак – полковник, син Платона Півторака. Видатний воїн зі слів діда Платона. Демид – син Савка, його огнем печи, на шматки ріж, ну не одступить.
