Нещодавно я прочитав книгу. Вона називається "Пригоди Тома Сойєра", її автор Марк Твен. Цю повість Твен надрукував у 1876 році. Коли вона вийшла у світ, її успіх перевершив усі очікування. Але і в наш час повість продовжує бути актуальною. Вже більше ста років її охоче читають. Треба зазначити, що прообразом головного героя став сам письменник. "Пригоди Тома Сойєра" - одна з найвеселіших книг. В ній змальовано багато смішних історій з шкільного життя Тома. Наприклад, коли пожартували над лисим учителем, непомітно знявши з нього перуку. Також в книзі відбуваються і неабиякі випробування, такі як історія з індійцем Джо, або як Том і Беккі загубилися в печері.
Найголовнішим відкриттям для мене стала справжня дружба Тома і Гека. Цікаво те, що двоє хлопчаків проявляють справжні чоловічі почуття по відношенню один до одного. Том і Гек справжні авантюристи. Вони потрапляють у різні безглузді ситуації завдяки своїй нестримній цікавості.
У повісті присутня і романтика, це стосунки Тома та Беккі,. Він доглядає за нею за всіма правилами, хоча незнання анатомії підводить його, і квітку, яку кинула йому дівчинка, він притискає не до серця, а кудись набагато нижче (може, до шлунку).
Мені книга сподобалася тим, що герої Марка Твена цінують все те, що допомагає їм звільнитися від дорослих правил, які їм нав'язують, і жити вільно, як природа.
На снегу, как на белом листе, четко выписаны иерогли
фы птичьих следов. Воробьи у дома дерутся из-за корочки
хлеба им нелегко отыскать еду под белым одеялом.
Солиц « нмсоко. Его лучи превращают заснеженную дорогу н сморкающую россыпь алмазов. Пройтись по этой царской троне хочется каждому.
Между деревьев ребята пытаются слепить снеговика, но у них ничего не получается. Дело в том, что на улице мороз, и снег в такие дни становится сыпучим и хрустко скрипит под ногами при ходьбе. На горке — веселое гулянье. Слышны визги и крики, катятся вниз разноцветные санки, а на них — девчонки и мальчишки. Кто-то полил склон с одной стороны водой, и теперь сверкающая ледяная полоса ждет желающих прокатиться. Таких все права защищены 2001-2005 храбрецов — хоть отбавляй!
Если долго стоять на одном месте, мороз забирается за шиворот, начинает щипать нос и уши. Хорошо бы зайти сейчас к бабушке — у нее всегда жарко натоплено и для гостя наверняка найдется горячий пирожок с яблочным вареньем.
Жаль, что зимние дни короткие, но все равно зима — мое любимое время года.