Відповідь:
У статті досліджуються наративні моделі повісті Є. Гуцала «Саййора» та М. Вінграновського
«Сіроманець» як специфічне авторське відображення складного, емоційного світу дітей.
Ключові слова: наративні моделі, екзистент, ефект ока камери, інтрадієгетичний гомодієгетичний
оповідач, екстрадієгетичний гетеродієгетичний розповідач, першоособове та третьоособове
наратування.
ТНе агіісіе сопзісІегз іке паггаїіуе тосіеіз іп Е. Ниіваїо 'в іаіе “Зауога ” апсІ іке іаіе Ьу М. Уіп^гапоузку
“А Огеу 1¥оІ/” аз іке вресфс аиікогз ’ ге/іесііоп о/іке сотріісаіесі, етоґіопаї скіШгеп ’$ м?огШ.
Кеу м?ог(Ї5: іке паггаїіуе тосіеіз, іке ехівіепі, іке сатега еуе е$есІ, іке Іп1гас1іе§е1іс котосІіе§еІіс паггаіог,
іке ехІгасііе£еІіс кеІегосІіе§еІіс паггаіог, іке/ігзі-регзоп апсІ іке ікігсІ-регюп паггаііоп.
Серед творів про, лише на перший погляд, простий і передбачуваний дитячий світ
розмаїттям наративних моделей вирізняються повісті Є. Гуцала “Саййора” та “Княжа гора”, а
також повість М. Вінграновського “Сіроманець”.
“Сіроманець” М. Вінграновського тематично близький до обох повістей Є. Гуцала, однак
діаметрально протилежний з наратологічних позицій. Повість співзвучна зі зразком
аналогічного жанру Є. Гуцала “Княжа гора” у плані співвіднесення дитячого світу зі світом
дорослих. Проте нам видається доцільним детальне зіставлення її з повістю “Саййора”,
оскільки, на відміну від “Княжої гори ”, “Сіроманець” і “Саййора” у ролі наратологічних
екзистентів [8: 28; 6: 40] романтизовано експлікують представників світу тварин (у першому
випадку - вовк, у другому - лисенята).
У повісті Є. Гуцала “Саййора” світ дітей твориться десятирічним наратором, котрий є
головним героєм, функціонує як персонаж, оповідає власну історію. За своєю природою він -
інтрадієгетичний, гомодієгетичний [3] оповідач. Наратив аналізованого твору вирізняється
внутрішньою фокалізацією, оскільки повістування ведеться з перспективи десятирічного
хлопчика-персонажа.
Пояснення:
враоплдорпав
Дуже люблю будь-які свята, тому що під час свят не треба йти до школи та робити уроки. Але більш за все мені подобається Новий рік.
На Новий рік ми купуємо ялинку та ставимо її у своїй квартирі в найкращому місці. Потім починаємо її прикрашати. Ми розвішуємо на ній іграшки, свічки, маленькі електричні лампочки різних кольорів, срібний дощ з металевої фольги, цукерки та паперові сніжинки.
Прикрасивши ялинку; ми починаємо готувати святковий стіл. Ми розрізаємо сир, ковбасу, огірки та кладемо на тарілки, вносимо холодець, який уже встиг добре застигнути. Батьки готують салат та печене.
Увечері ми сідаємо за стіл. Приходять гості, дітям приносять подарунки, грає музика, по телевізору Президент України виголошує святкові поздоровлення. Нарешті — 12 година. Ми відкриваємо пляшки із шампанським. Дітям наливають сік та лимонад.
Починаються танці біля ялинки.
Аж ось уже й ранок — ранок нового року. Ми виходимо на двір і починаємо грати в сніжки. Потім йдемо на прогулянку до центру міста. Там стоїть велика ялинка, навкруги безліч дітей.
Так проходить Новий рік — найкраще та найвеселіше з усіх свят.