Одного сонячного дня маленький хлопчик Івась спустився крутим схилом невеличкої тропи до великого осяяного сонцем моря...В перше він його побачив таким блискучим,неосяжним.Йому здавалось що він його розуміє.Здавалось що з ним розмовляє кожна хвиля яка підпливає до берега.Хвилі насправді з ним розмовляли.Вони розповідали йому що твориться по той бік берега,те що хлопчик ніколи в житті ще не бачив.Йому було цікаво все.Адже окрім старенької бабусі він нікого й ніколи не бачив,ні з ким не спілкувався.Йому було так поодиноко.Й кожного дня він приходив до моря. Одного разу він засидівся в розмові з хвилями до пізна, і перед тим як йти до дому попросив хвилю колись показати йому ту сторону моря.. Наступного ранку він прокинувся так рано,що здавалось весь світ ще спить.Прибіг до берега й став чекати хвилі..так в очікуванні настала ніч..А коли він прокинувся то не знав де знаходиться.Хвилі занесли його далеко від дому. по тей бік берега він дізнався багато нового ,цікавого..Він почав спілкуватися з добрими людьми..Він подобався всим, він був чемний ,трудолюбивий..швидкий,веселий хлопчина.Цьому всьому його навчило море..Довго він жив по тей бік,і засумував за домом..Він попрохав хвилю повернути його назад.вона це зробила .коли він повернувся прибіг до дому розповісти бабусі все чого повідав ,все що бачив.але нажаль вона його не дочекалась.Він взяв її на повізку й привіз до моря ...благав Бога й хвилаі оживити бабусю..Він довго плакав й пообітцяв зробити все про що його попросять лише б повернути її.Хвиля почула його прохання..дивом оживила бабусю..й від того дня хлопчик Слугує морю.він виконує всі прохання хвилі.Рятує риб..Русалок.Відганяє моряків..береже природу.А бабуся його щаслива що внук знову поряд
Нора (норв. nora) — героиня пьесы х. ибсена «кукольный дом» (1879), молодая женщина, жена адвоката торвальда хельмера, мать троих детей. завязка драмы происходит как бы в двух временных планах, в которых н. живет. с одной стороны, она всегда помнит о своем давнем подвиге-проступке (подделке подписи умершего отца для спасения тяжело больного мужа). с другой стороны, н. поглощена нехитрыми, но вполне реальными заботами о доме и семье, о благополучном и комфортном существовании. художественная сила образа состоит в том, что, оказавшись в ситуации «социальной героини», н. решительно не вписывается в это амплуа. по видимости н.— заботливо опекаемое мужчинами (сначала отцом, потом мужем), нежное, женственное существо, не только кокетливое, но иногда и по-женски коварное. она, например, не лишает себя удовольствия подразнивать влюбленного в нее доктора ранка. но особенность н. как героини в том, что в отличие, скажем, от гедды габаер она прямо на глазах у зрителя меняется и раскрывается с неожиданной стороны. когда-то она имела мужество пойти на преступление во имя близких и многие годы жила памятью о своем проступке, выплачивая тайно от мужа сумму долга. но с появлением традиционного для ибсена рокового персонажа, «человека со стороны» крог-стада, прошлое врывается в настоящее. и тогда выясняется, что уютная, спокойная, нежная женщина — только видимость. ее суть определится постепенно и станет явной, когда рассеются ее надежды на то, что, узнав однажды обо всем, хельмер станет гордиться ею. н. понимает, что переменилась, и больше не может играть роль счастливой, немного легкомысленной хозяйки «кукольного дома». это немедленно отдаляет от нее не только мужа, но и детей. конечно, драма н. коснулась и хельмера, человека по-своему, может быть, порядочного, но искренне не готового понять (не то что извинить) ее поступок. н. женственна и хрупка внешне; культивируемый мужем образ куколки-белочки, маленькой мотовки — это скорее невольное подыгрывание с ее стороны. в сущности она прежде всего человек, ориентированный нравственно. когда же оказалось, что ее представления о жизни наивны, детски и неправильны, она осмеливается сделать честный и правдивый вывод о самой себе: она не имеет права быть ни женой, ни матерью. она вообще еще только «начинает быть». и поэтому н. уходит. если ее уход из семьи — не истерика, а н. как раз уравновешенный, быстро и четко действующий человек, то она не вернется. новая н. этой семьи — и не только мужа, но и детей — не знает. конечно, для современников ибсена такой финал был невозможен. автор даже придумал другую мелодраматическую развязку: н. не уходит, а в последний момент останавливается, как бы передумав. ничего более неестественного, разрушительного для такой героини быть не может. однако «плохой» конец не устраивал не только современников ибсена. до сих пор в театрах его домысливают подчас как «благополучный»: н. все же в последний момент не решается уйти от детей и «исправившегося» мужа. интересное продолжение сюжета предложил современный датский драматург эрнст бруун ольсен в пьесе «куда ушла нора» (1967): героиня оказалась на «дне» общества, но, будучи вполне состоятельной и свободной, она живет вместе с ворами и проститутками, честно трудясь на фабрике. хельмер пытается ее вернуть. среди знаменитых актрис, сыгравших н. на сцене, — г.режан, с.бернар (1894), э.дузе. событием театральной жизни россии стало создание образа норы
Мелашка – одна з головних героїнь твору «кайдашева сім’я» і. нечуя-левицького, дочка незаможного селянина, дружина лавріна. зовнішність : невисока, струнка, гнучка, гарна, мала тонкі чорні брови, «щоки червоні, як червоні яблука», «повновида, з тонким носиком». характер: ласкава, добра, вразлива, може постояти за свою сім’ю, перебуває під впливом свекрухи, сором’язлива, покірна, дуже кохає лавріна, не забуває батьків. ставлення до інших: шанує батьків, свекруху і свекра, намагається уникати конфліктів з іншими, дуже кохає лавріна. ставлення інших до мелашки: спочатку свекруха ставилася до неї, як і до мотрі, але після того, як мелашка сховалася в києві, і її там знайшли, ставлення до неї змінилося. її почали цінувати, вона робила стільки ж роботи, скільки й маруся. лаврін завжди її кохав. ставлення автора до мелашки: він співчуває цій героїні, симпатизує цій спокійній, врівноваженій українській дівчині. я вважаю, що мелашка любляча і терпляча жінка, вона гарна господиня і є сім’ї. але їй все ж таки слід проявляти більше волі.
Наступного ранку він прокинувся так рано,що здавалось весь світ ще спить.Прибіг до берега й став чекати хвилі..так в очікуванні настала ніч..А коли він прокинувся то не знав де знаходиться.Хвилі занесли його далеко від дому. по тей бік берега він дізнався багато нового ,цікавого..Він почав спілкуватися з добрими людьми..Він подобався всим, він був чемний ,трудолюбивий..швидкий,веселий хлопчина.Цьому всьому його навчило море..Довго він жив по тей бік,і засумував за домом..Він попрохав хвилю повернути його назад.вона це зробила .коли він повернувся прибіг до дому розповісти бабусі все чого повідав ,все що бачив.але нажаль вона його не дочекалась.Він взяв її на повізку й привіз до моря ...благав Бога й хвилаі оживити бабусю..Він довго плакав й пообітцяв зробити все про що його попросять лише б повернути її.Хвиля почула його прохання..дивом оживила бабусю..й від того дня хлопчик Слугує морю.він виконує всі прохання хвилі.Рятує риб..Русалок.Відганяє моряків..береже природу.А бабуся його щаслива що внук знову поряд