Фразеологізмами називають особливі стійкі словосполучення, які мають усталену (незмінну) форму та означають одне поняття, подібно до слова. Наприклад, слово "втекти" має значення "швидко рухатися бігом звідкись". І таке ж саме значення має фразеологізм "накивати п'ятами". Тобто ми можемо поставить знак тотожності між словом "втекти" та стійким сполученням слів "накивати п'ятами". Відповідно, фразеологізм є одним членом речення. При розборі речення "Злякавшись, він накивав п'ятами", підкреслене словосполучення буде присудок, а не присудок+додаток!! !
Складність пояснення змісту фразеологізма (ще його називають фразеологічним зворотом) залежить від ступені зрощенності слів, що входять у його склад. За ступенем зрощенності фразеологізми української мови поділяються на:
- фразеологічні сполучення - це найбільш "вільні" фразеологізми, адже хоча б один з його компонентом (а частіше обидва) є звичайним словом, яке вживається поза межами цього фразеологізму. Значення фразеологічних сполучень легко встановити зі значення слів, що входять до його складу, напр. , бавитися (гратися) з вогнем, бере досада (злість) , від смеркання до світання;
- фразеологічні єдності - це такі стійкі сполучення, які становлять змістову неподільну єдність, проте їх значення частково витікає зі значення слів у його складі (подібно до метафори) , напр. , валити все докупи (змішувати) , бачити наскрізь (добре розумітися) , бити на сполох (піднімати тривогу) ;
- фразеологічні зрощення - це група фразеологізмів, найскладніших для тлумачення, адже в їх склад, по-перше, входить компонент, який поза межами цього фразеологізму не вживається, а по-друге, значення всього фразеологізму неможливо встановити зі значення слів, що входять до його складу. При перекладі на іншу мови таким фразеологізмам можливо лише знайти відповідник - синонім у мові перекладу. Напр. , байдики бити (нічого не робити) , баглаї напали (лінуватися) , золоті верби ростуть (не виходить нічого путнього) тощо.
Фразеологія певного народу твориться протягом сотен років у процесі живого мовлення та рідше у творчості поетів та письменників (крилаті фрази) за внутрішніми законами мови. Вона охоплює всі найважливіші сфери життя - дає характеристику людям і предметам, ознакам та діям, явищам суспільного життя. Вивчаючи фразеологію певної мови, ми відкриваємо для себе й таємниці менталитету народу-носія, розуміємо його ставлення до певних явищ життя.
Фразеологія прикрашає художнє мовлення, увиразнює зміст повідомлення, використовується для індивідуалізації мови героїв, створення певного історичного, національного та соціального колориту.
Напишите в ответе здесьЯ думаю, що на оцінку головного героя твору О. Де Бальзака більше всіх прав було у Дервіля, якому вдалося дізнатися цього героя краще, ніж комусь іншому з оточення скнари. Дервіль прийшов до висновку, що в цій людині сплелися «скнара і філософ , підла істота і піднесене». Це дійсно так, адже Гобсек у всьому, що стосувалося грошей, був неприємний і відштовхуючий: жадібний, безкомпромісний і жорстокий до своїх боржників. Величезні запаси невикористаних продуктів,тканин та інших речей, які псувалися і гнили через незговірливість і скнарість лихваря, викликали відчуття відрази і огиди. А ось до людей, чесних насамперед перед собою, порядних, в яких було присутнє прагнення до заробляння грошей своєю працею, Гобсек ставився зовсім по-іншому. Хоча і під великі відсотки, він допомагав грошима Дервілю, з почуттям теплоти і жалю говорив про Фанні Мальво. А на запитання Дервіля про те, чому лихвар не захотів до йому безкорисливо, Гобсек відповів з гідністю надзвичайно благородної людини: «Я тебе від вдячності, я дав тобі право вважати, що ти мені нічим не зобов'язаний. І тому ми з тобою найкращі в світі друзі». Саме таким і бачиться мені Гобсек: невимовно багатим і нескінченно економним, тим, хто вміє радіти (хоча й тільки грошам) і безпристрасним, безжальним і милосердним, філософом і скнарою. Гобсек був гідним представником свого часу, який жив за законами суспільства, заснованого на владі грошей і соціальної нерівності.
Проблема батьків та дітей належить до вічних проблем людства.Нечуй-Левицький у своїй повісті «Кайдашева сім'я» порушує проблему батьків. Події у творі відбуваються після відмінення панщини. А причина проста- неосвіченість селян, примітивізм, нещирість та лукавість. Де кожен сам за себе. Сім'я Кайдашів — це типова селянська родина. Письменник створив образи двох поколінь. Старі Кайдаші — люди працьовиті, але часів панщини. Дітей вони теж виховали працьовитими, але ті вже не хочуть коритися батьківській владі — і в цьому одна з проблем батьків і дітей Кайдашів. На мою думку ні старим, ні молодим не вистачило мудрості, бо в сварливій родині виростуть і сварливі діти.
Складність пояснення змісту фразеологізма (ще його називають фразеологічним зворотом) залежить від ступені зрощенності слів, що входять у його склад. За ступенем зрощенності фразеологізми української мови поділяються на:
- фразеологічні сполучення - це найбільш "вільні" фразеологізми, адже хоча б один з його компонентом (а частіше обидва) є звичайним словом, яке вживається поза межами цього фразеологізму. Значення фразеологічних сполучень легко встановити зі значення слів, що входять до його складу, напр. , бавитися (гратися) з вогнем, бере досада (злість) , від смеркання до світання;
- фразеологічні єдності - це такі стійкі сполучення, які становлять змістову неподільну єдність, проте їх значення частково витікає зі значення слів у його складі (подібно до метафори) , напр. , валити все докупи (змішувати) , бачити наскрізь (добре розумітися) , бити на сполох (піднімати тривогу) ;
- фразеологічні зрощення - це група фразеологізмів, найскладніших для тлумачення, адже в їх склад, по-перше, входить компонент, який поза межами цього фразеологізму не вживається, а по-друге, значення всього фразеологізму неможливо встановити зі значення слів, що входять до його складу. При перекладі на іншу мови таким фразеологізмам можливо лише знайти відповідник - синонім у мові перекладу. Напр. , байдики бити (нічого не робити) , баглаї напали (лінуватися) , золоті верби ростуть (не виходить нічого путнього) тощо.
Фразеологія певного народу твориться протягом сотен років у процесі живого мовлення та рідше у творчості поетів та письменників (крилаті фрази) за внутрішніми законами мови. Вона охоплює всі найважливіші сфери життя - дає характеристику людям і предметам, ознакам та діям, явищам суспільного життя. Вивчаючи фразеологію певної мови, ми відкриваємо для себе й таємниці менталитету народу-носія, розуміємо його ставлення до певних явищ життя.
Фразеологія прикрашає художнє мовлення, увиразнює зміст повідомлення, використовується для індивідуалізації мови героїв, створення певного історичного, національного та соціального колориту.