Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби. У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині у поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, нелегше і по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Так не хотілося умирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, смерть, бо треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся і ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова: Як умру, то поховайте Мене… Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/zapovit-shevchenko-istoriya-napisannya/
Чому питання дворянського ти роду чи ні відігравало важливу роль у житті багатьох людей, як колись так і зараз. Відповідь на це запитання нам напевно слід шукати у підручниках з психології, або ж просто прочитавши твір Карпенка-Карого “Мартин Боруля”
В творі зображено персонажа який був дуже дивним і кумедним. Протягом всього твору цей персонаж намагається довести своє дворянське походження яке було “несправедливо” зміненим. У цьому творі ми дуже добре впізнаєм головного персонажу твору “Міщанин шлихтич” з якого і було взято ідею . Напевно кожен прочитавши неодноразово посміхнувся впродовж твору, тому що нам приходиться гати за кумедною поведінкою головного героя і за його уявними змінами у житті.
Автор намагається нам сказати те що усі ми повинні бути собою, і продовжувати свою династію, не звертаючи уваги на минуле. І як би нам цього не хотілось, ми повинні з цим погодитись. “Міщанин шляхтич” – це наявний приклад, який зображує нам людину яка намагається бути кращою, змінити своє життя з нормально на кумедне і неординарне.
Отже усі ми це мільйони різних думок, і індивідуумів. Усі ми повинні бути лише собою і ніким інше, не потрібно зважати на достатки інших, і шукати в них духовного збагачення. У всіх нас є голова за спиною і тому потрібно жити так як потрібно, а не
