Аналіз новели Григорія Косинки «В житах» Новела «В житах», як і інші новели Г.Косинки, торкаються гострих соціальних процесів в українському суспільстві, при тому вони дуже лаконічні та сповнені психологізму. У новелі показаний лише один день з життя головного героя Корнія Дзика. Розповідь йдеться від його особи. Дзик - дезертир; він переховується в житах біля свого села. Таким чином, «в житах» — це не лише місце дії новели, але й символ - символ селянського життя, ставлення селянина до навколишнього світу, його відчуття себе як людини на землі. Корній милується життям, але він сповнений спогадів про своє життя, і йому «до болю робиться сумно». Корнія в житах випадково знаходить Уляна, жінка, що кохає Корнія Дізіка, хоч і була вимушена через бідність вийти заміж за багатія. Закохані молоді люди ловлять коротку мить щастя в житах, і ніхто не знає, що станеться з ними далі. Таким чином, світовідчуття головного героя новели сконцентровані на одній миті, а тому мають такий контрастний характер. Оця мить в житах - п’янкі аромати землі й трав, гаряче сонце - ось єдине, що має значення. У творі все проникнуте екзистенційним сенсом. Ці імпресіоністичні риси підкреслюють прагнення головного героя до життя. У творі здіймаються дуже гострі проблеми: проблема духовної дезорієнтації людини, що опинилася в складних обставинах, проблема відсутності гармонії між внутрішнім світом людини та навколишнім середовищем, проблема вибору, що робить людина. Автор у творі надає перевагу загальнолюдському над класово-ідеологічним, майстерно описує долю людини, що загубилася на життєвому шляху, але прагне відновити внутрішню рівновагу.
Реальне - це віра хлопця в надприродні сили, що усе можливо зробити, якщо в це повірити і докласти зусиль. А фантастичним є цей момент "влітку, коли гроза знищила весь урожай, і юнак був дуже злий то до нього з’явився Капуш і сказав, що він — людина, повинен боротися, пізнавати, шукати правди у трьох коренях — у землі, у небі й у самому собі, в своїй душі. Хоче осідлати хмару, бути Планетником — хай спробує! Після зливи почалася спека, все горіло. Юнак вирішив викликати дощові хмари. І в нього це вийшло!"
Нині ера інформаційних технологій.Час іде шаленими темпами і молодь,на превеликий жаль, дедалі недбаліше ставиться до минувшини.А чи справді треба знати минули,коли ми йдемо в майбутнє? На мою думку,минули справді варто пам'ятати заради майбутнього. Кожен,хто прагне успіху у власній діяльності,має знати,вивчати й поважати досвід своїх предків. Досвід тисячоліть неповторний,він містить і результати пізнання,і моральні засади людських взаємовідносин,і аналіз помилок та досягнень багатьох поколінь.Це міцне підг'рунтя для побудови майбутнього.Ось чому в вивченню історї приділяють так багато уваги і діти починають ознайомлення з нею ще з шкільних років. Яскравим підтвердженням цього є постійна потреба у визначні моменти нашого життя звертатись до аналогічних ситуацій у минулому.Наприклад,за часів становлення незалежної України пам'ять про чесноти козацтва не давала людям покладати руки і живила патріотичний дух! До того ж,якщо ти нехтуєш минуле,то будь - яка твоя праця не матиме сенсу,і замість того,щоб пишатися,твої ж діти не звертатимуть уваги,на створене тобою протягом життя,на твою працю,твої досягнення. Отже,історична пам'ять відіграє велику роль у житті,саме вона змушує нас замислитись над наявними проблемами і водночас дає ключ до їх вирішення.Відповідальність за майбутнє покладена на кожного із нас,а щоб воно було світлим,треба засвоїти уроки минулого!
Новела «В житах», як і інші новели Г.Косинки, торкаються гострих соціальних процесів в українському суспільстві, при тому вони дуже лаконічні та сповнені психологізму.
У новелі показаний лише один день з життя головного героя Корнія Дзика. Розповідь йдеться від його особи. Дзик - дезертир; він переховується в житах біля свого села. Таким чином, «в житах» — це не лише місце дії новели, але й символ - символ селянського життя, ставлення селянина до навколишнього світу, його відчуття себе як людини на землі.
Корній милується життям, але він сповнений спогадів про своє життя, і йому «до болю робиться сумно». Корнія в житах випадково знаходить Уляна, жінка, що кохає Корнія Дізіка, хоч і була вимушена через бідність вийти заміж за багатія. Закохані молоді люди ловлять коротку мить щастя в житах, і ніхто не знає, що станеться з ними далі. Таким чином, світовідчуття головного героя новели сконцентровані на одній миті, а тому мають такий контрастний характер.
Оця мить в житах - п’янкі аромати землі й трав, гаряче сонце - ось єдине, що має значення. У творі все проникнуте екзистенційним сенсом. Ці імпресіоністичні риси підкреслюють прагнення головного героя до життя.
У творі здіймаються дуже гострі проблеми: проблема духовної дезорієнтації людини, що опинилася в складних обставинах, проблема відсутності гармонії між внутрішнім світом людини та навколишнім середовищем, проблема вибору, що робить людина.
Автор у творі надає перевагу загальнолюдському над класово-ідеологічним, майстерно описує долю людини, що загубилася на життєвому шляху, але прагне відновити внутрішню рівновагу.