Объяснение:
Основным жизненным призванием Захара Беркута была работа на пользу народа. Даже в преклонном возрасте Захар активно участвует в жизни общины своим опытом, врачебными знаниями. Если говорить по-современному, то он был и оратором, и психологом, и врачом, и инженером-строителем, и дипломатом и стратегом. И все это не только благодаря врожденному дарованию, а и настойчивости и неутомимости в познании (как у самого И. Франко) . Борьбе за сохранение единства людей Беркут посвящает всю свою жизнь. Перед смертью он видит победу того дела, которому отдал все свои порывы, все силы - стойкость общины, ее сплоченность побеждают значительно более сильного врага. Уважаемый, с печатью старости, но бодрый духом, ясным умом - таким выступает Беркут в трудные часы нападения ордынцев. Вспомните эпизод, в котором рассказывается о его безоговорочной готовности пожертвовать сыном во имя добра для всех. Он говорит о мудрости и патриотизме Беркута. Захар понимает, что, пощадив во имя Максима хотя бы нескольких врагов, он сделает зло для своего народа. Вы представили себе образ Захара Беркута? Чудесно. Так вот, вы можете, например, написать такое произведение: Захар Беркут - патриот своей земли, но замечательной давностью веет от повести Ивана Франко «Захар Беркут» .
Мотря — чесна і справедлива. Вона намагається не допустити сина до слизької дороги, заспокоює його. Вона вірить, що чесність роду є найголовнішою цінністю трудового селянства. Цим засадам народної моралі Мотря була вірна все життя. І саме вони не дозволили їй мовчати, не дали покрити страшний злочин сина, змусили заявити на нього у волость. Для Явдохи ж нічого святого не було. Мораль соціального дна увійшла в її кров і плоть. Вона зневажливо ставиться до тих, хто чесно працює. На оглядинах їй дуже не сподобалась і Чіпчина хата, низька та тісна, і Мотря, стара, згорблена жінка, висушена гіркою нуждою та лихом. Все це розкопирсало «хижу, падку на розкіш та на прибуток натуру Явдошину». Заради збагачення вона готова була на все. Нажива і прибуток виправдовували в її очах будь-як Поняття честі для неї не існувало.
Цих зовсім різних жінок з протилежними поглядами на життя об'єднувала любов до дітей. Мотря — любляча мати: «...не дай боже, занедужає Чіпка, — Мотря сама не своя. Цілу ніч очей не заплющить: сидить над ним, плаче, молиться...». Народження Галі зразу все переломило в житті Явдохи: «Гулянки одлетіли; жарти — теж: виступили наперед клопоти...». Вона бажала дочку виростити в багатстві та розкоші. Цього ж бажала і Мотря. Але Мотря тяжко працює з раннього ранку до пізньої ночі, щоб забезпечити сина, а Явдоха прийнялася за діло молодих літ — за крадіжку.
В образі Мотрі автор показав життя бідного селянства, його мрії та прагнення, а образом Явдохи утверджував, що мораль злодіїв-розбійників і багатіїв — однакова.