пісенна творчість андрія малишка.
усього життя а. малишко натхненно працював як пісняр. музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як п. козицький, м. вериківський, д. майборода, а. штогаренко, с, козак, о. білаш. чимало творів ще за його життя стали народними піснями: "ми підем, де трави похилі", "рідна мати моя", "білі каштани", "стежина", "пісня про рушник" та інші. улюбленою у народі стала пісня "цвітуть осінні, тихі небеса", (музика о. білаша).
пісенність — одна з найголовніших прикмет усієї поезії а. малишка. його поетичне мислення завжди було взаємозв'язане з елементами народно-пісенної поетики. це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти а. малишка.
кращим твором пісенної спадщини поета с пісня "ранки солов'їні". ліричний герой пісні згадує ніжне кохання, яке впродовж життя тривожить душу і не забувається. закохані розійшлися в житті, але в серці живе надія на зустріч. надзвичайно мелодійним у пісні є приспів. побудований па паралелізмі, він викликає чимало асоціацій. київ із квітучими каштанами й неспокійною дніпровською хвилею — це сама молодість.
душу і серце ліричного героя пісні "ми підем, де трави похилі" тривожать карі очі коханої, яку він зустрів в "краю придніпровськім". до коханої ліричний герой звертається найніжнішимн словами, порівнює її із "золотою веселкою", яку обов'язково називає "моя".
до кінофільму "літа молодії" була написана "пісня про рушник" (1959), яка давно вже стала народною. у цій пісні материнська любов помножена поетом на всі найніжніші почуття українських матерів, які "ночей не доспали", вчили своїх синів любити отчий край, тому не раз водили їх у "поля край села" (до речі, факт біографічний). випроводжаючи сина "на зорі" у "дорогу далеку", "на щастя, на долю", за традицією, мати дає йому найцінніший подарунок — "рушник вишива-ний". побажання матері синові передано дуже тонко, це побажання добра в невідомім краю:
ліричний образ матері створює поет за епітетів. усмішка у матері — незрадлива, ласкава. її очі — засмучені, хороші, блакитні. любов материнська— вірна.
буквально за 8 днів до смерті а. малишко написав свою лебедину пісню — "чому, сказати, й сам не ", — яка живе в народі під назвою "стежина". музику до неї створив пл. майборода. образ стежини, виведений у вірші а. малишка, наштовхує читача на роздуми про свою власну життєву дорогу. як пройшов її? чи не доводилося ходити манівцями, зійшовши із власної стежини, що починається "біля воріт" рідного дому? людське життя — ланцюг подій, що заставляє рухатися, йти вперед. тому стежині "нема кінця", як "й повороту теж нема".
у пісенній спадщині а. малишка є кілька "колискових", а також поетичні обробки народних пісень. він написав лібрето до опери "молода гвардія". у своїй книзі "думки про поезію" він писав: "для пісні в нас всюди почесне місце, бо вона посестра життя, порадник, і вірний друг, і суворий суддя. людина хоче з нею журитися і радуватися, мислити і працювати".
ответ:
цём)
объяснение:
протягом багатьох століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ створив свою сувору й мужню ліричну поезію — історичні думи та пісні, у яких в образах видатних народних героїв оживають героїчна історія нашого народу, його гордий нескорений дух, безмежна відданість своїй батьківщині.улюбленими героями історичних пісень і дум є ко-заки-запорожці, горді і сміливі, сильні і відважні сини свого народу, імена яких назавжди залишаться в його пам'яті.у думах і піснях народ майже ідеалізував своїх захисників, своїх героїв. так, образ мужнього воїна, який уміє постояти за свою власну честь і честь своєї рідної землі, змальовано в «думі про козака голоту». народ в образі героя втілив кращі людські риси, усе те, про що він мріяв. козак постає відважним і сміливим: « не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота»; він наділений миролюбністю: «ні города, ні села не займає» , та коли йому загрожує небезпека, він вміє за себе постояти.частим є оспівування в піснях і думах походів козаків у туреччину і крим з метою визволення полонених. вічною славою увінчали себе гетьман сагайдачний і кошовий отаман іван сірко, які організували походи до далеких турецьких і татарських міст і визволили чимало невільників.у часи національно-визвольної війни 1648-1654 ро-ків українським народом було створено велику кількість історичних пісень і дум про боротьбу проти польської шляхти. у цих творах оспівуються народні герої — славетні ватажки — іван богун, данило нечай. їх наділено неабиякою силою і мужністю, але ж вони не всесильні й підвладні смерті. і коли гине хтось з козаків, як загинув данило нечай, оплакують його не тільки вірні товариші, а й уся україна. так, наприклад, за «преславним» морозенком «вся вкраїна тяж-ко-важко плаче».у пісні «гей, не дивуйтесь, добрії люди» розповідається про пилявську битву, що відбулася в 1648 році на волині. у цій битві прославився максим кривоніс, якого в пісні названо перебийносом: а перебийніс водить немало —сімсот козаків з собою.рубає мечем голову з плечей,а решту топить з улюблених героїв історичних пісень і дум є богдан хмельницький, роль якого в боротьбі за визволення україни високо оцінив наш народ. в особі хмельницького український народ бачив такого вождя, який чітко знав мету своєї діяльності — визволення україни від польських завойовників і встановлення її державності. в образі славетного гетьмана народ втілив кращі риси народного ватажка і людини. у пісні «чи не той то хміль» хмельницького змальовано як справжнього народного героя, мужнього і відважного воїна, мудрого державного діяча і політика, захисника поневолених, «козацького батька». широко розкрито образ богдана і в думі «хмельницький і барабані» , що побудована на контрастному зіставленні двох представників козацької старшини. хмельницький, на відміну від барабаша, дбає про долю всього українського народу, виражає його одвічні мрії і прагнення, веде його на справедливу боротьбу за своє майбутнє.козацьку звитягу і мужність своїх синів у боротьбі за волю та незалежність україни оспівав народ у своїх думах і піснях, уславив своїх героїв, подарував їм вічне життя.
