Наприклад, чи знаєте ви, чого вчать в інститутах? Якщо вам цікаво про це дізнатися, читайте. Марко Вовчок – це псевдонім Марії Олександрівни Вілінської. Коли вона вийшла заміж, то «отримала» прізвище Маркович. Саме від прізвища Маркевич і з’явився на світ славнозвісний псевдонім Марко Вовчок. Гадаю, тепер ви вже не скажете: «Марко Вовчок написав повість «Інститутка». Але зараз звернемося-таки до цієї повісті. Чому вчили в інститутах кріпацької Росії? Знущатися з людей, нещадно їх експлуатувати, а самим тільки пити та гуляти. Чудове життя! Поганий настрій у тебе, а кріпаки навіщо? Пішов, трохи побив їх різками, а немає різок – так руки для чого! І куди той поганий настрій дінеться. Побачиш: як рукою зніме. А, ти вже довгенько не розважався! То піди подивись, як собаки будуть роздирати на шматки кріпаків. Соромно? Чого тут соромитися: твої собаки й твої кріпаки. Або в карти любиш грати? Ну, звичайно ж, любиш. А на що граєте? Чого і питати, звісно, що на кріпаків. Щоб нам написати твір за темою «Антикріпосницька спрямованість повісті М. Вовчка «Інститутка», треба звернутися до змісту повісті. Бо потрібно зобразити життя кріпаків і життя панівного класу.
Розглянемо спершу образи кріпаків. Ось образ Ус-тини. «Батька-матері не зазнаю: сиротою зросла я на чужині, у людях», – каже вона. Тяжким було дитинство дівчини-кріпачки. «На десятоліттях взяли мене в двір», – розповідає Устина. Багато знущань від старої поміщиці зазнала дівчина-кріпачка, однак не втратила такої риси, як життєлюбність. Часто її і били. Безпросвітне було життя дівчат-кріпачок у старої поміщиці: день при дні підневільна праця в «дівочій», лайка, нерідко – бійка. З приїздом панночки в маєток життя дівчат-кріпачок стало нестерпним. Особливо багато лиха зазнала Устина, яку вибрала інститутка собі за покоївку. «Прийду було її вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся!.. Заплітаю коси – не так! Знову розплітую та заплітаю, – знов не так!.. Вона мене і щипає, і штрихає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, – чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною!» У кріпаків зростає ненависть до панів за їхнє нелюдське ставлення.
Объяснение:
Объяснение:1.Крістіне Нестлінгер (австрійська) письменниця.
2. Пані Барлотті ткала найкращі і найбарвистіші в місті (килими).
3 .Одного разу пані Барлотті отримала коробку, в якій була (бляшанка).
4. Для того, щоб карлик виріс, його потрібно було полити («живильним розчином»).
5. В якому місяці відбуваються події повісті? (жовтні)
6. За переконанням Конрада, діти повинні гратися у (своїй кімнаті або кутку).
7. Професія пана Егона (аптекар).
8. Пані Барлотті подарувала Кіті Рузік (ляльку).
9. Пані директорка записала Конрада до (третього) класу.
10.Конрада захищала дорогою зі школи до свого будинку (Кіті Рузік).
11.Конрада не любили в класі тому, що він був (ідеальним) хлопчиком.
12. Представники фабрики хотіли повернути Конрада, та він залишився жити у (пані Барлотті).
Андрій — білогвардійський офіцер, шовініст за своїми переконаннями. Слова, що зриваються з його вуст, вражають ненавистю до рідного брата й рідної землі. Батьківщиною йому стала Росія, а Оверкові він кидає в обличчя: «Мазепа проклятий», «петлюрівське стерво». Вірнопідданий служака, вояка «за веру, царя и отечество», герой Сарикамиша й Евзурума, він знехтував батьківським заповітом, гукнувши Оверкові: «Проклинаю тебе моїм руські серцем, ім’ям великої Росії — матінки…».
Панас, як і Андрій та Оверко, — жорстокий, безжальний. Іменем батька Махна з посмішкою на вустах він власноручно вбиває Оверка, забувши про батьківський заповіт, проклинаючи брата «великою ненавистю і долею щербатою». У Панаса інший світогляд, ніж у Оверка: «…ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, зли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття».