Краткое содержание Франко Захар Беркут
Захар Беркут это историческая повесть Ивана Франко. Действие происходит на землях древней карпатской общины в 1241 году. Там, в живописной долине, защищённой со всех сторон горами, находится село Тухля. Живет в Тухле свободолюбивый народ, не знающий ничьей над собой власти. Именно туда приезжает боярин Тугар Волк, которому князем Данилой была дарована вся близлежащая земля. Что бы отметить вступления во владения Тугарин с местными боярами устраивает медвежью охоту. Проводниками они берут местных парней во главе с Максимом Беркутом, сыном тухольского старейшины. С мужчинами на охоту отправляется и дочь боярина Мирослава, красивая и смелая молодая девушка. По неосторожности она едва не попадает в лапы разъярённой медведице и в последнюю минуту её подоспевший на выручку Максим. Именно тогда между молодыми людьми зарождается взаимное чувство
Источник: Краткое содержание Франко Захар Беркут за 2 минуты пересказ сюжета
Захар Беркут є одним з головних персонажів. Навіть повість названа його іменем.
Цей шанований громадою чоловік мав поважний вік. Було йому дев'яносто років. На своєму довгому життєвому шляху зробив безліч добрих справ, виростив вісім синів.
«Високий зростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин» - так про нього дуже точно говорить автор. Бо не дивлячись на старість, Захар став надійною опорою для односельців. Був розумним, справедливим, благородним. Радо ділився своїм досвідом і знаннями, «навчав кожного, показував і заохочував». Тому односельці рахувалися з його думкою і поважали його, часто зверталися за порадою. Старий Беркут знався на ліках, не одному допоміг у біді.
Захар Беркут не тільки шанував та дотримувався народних традицій, спонукав інших не забувати своє коріння. Тому в годину небезпеки нарівні зі всіма боронить свій край від ворогів.
Автор симпатизує своєму герою. Приділяє багато уваги опису зовнішнього вигляду, рис характеру. Описує дуже детально, як нікого іншого. Зі захопленням розповідає читачеві про його добрі вчинки. Навіть умираючи, Захар Беркут не забув про громаду, а залишив мудрі настанови для своїх односельців, бо вірив, що «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим».
Жорстокість-це риса особистості, що визначається як байдужістьдо стражданя людей або прагнення завдати страждання іншим.
На мою думку такі речі виправити не можна. Якщо він уже раз так зробив, то де ми можемо взяти гарантію, що це не повториться. На жаль, ми дуже часто бачимо схожі речі як в дорослих, так і в дітей. Хоча в другого представника людства жорстокість вкрай сильне почуття. ДІти не знають міри, вони не здатні правильно мислити та аналізувати. ТОму дорослі часто виховують дітей в суворих рамках.
ТІльки чудо може змінити таку людину. Тому давайте всі разом будемо вірити в чудеса і надіятися на краще