ответ:з сивої давнини пісня виражала мрії, сподівання, смуток, радість народу. Одним з її жанрових різновидів є коломийки, найбільш поширені на Гуцульщині, У цих невеличких піснях не тільки "оспівувалося тяжке життя селян, їх страждання, а й вимальовувалися образи захисників народу:
Ой, підемо, панібрате, панів розбивати,
Або будемо висіти, або панувати.
У кінці XIX – на початку XX століття багато мешканців Закарпаття виїхало на чужину в пошуках кращого життя. Ця драматична сторінка історії нашого народу знайшла своє зображення в коломийках:
Ой, Канадо, чужий краю, знайдеш, де нас діти?
Бо ми в себе на рідному не маєм чим жити.
Найбільш визначальною рисою коломийок є їхній патріотизм. Прийшли героїчні часи, і в коломийках заспівали про Велику Вітчизняну війну. У коломийках воєнного періоду переважають образи орла, грому, які символізують нескореність та волелюбність українського народу. Фашистська навала пробудила давні спогади про турецьких завойовників та про народних месників:
То не терен тіло ранить злими колючками,
То невільників фашисти крають канчуками.
То не турки-яничари піднялись з могили,
То фашистські людолови село обступили.
Нерідко у коломийках оспівуються картини природи. Слухач ніби бачить сині гори, темні полонини, смерекові ліси, чує щебетання солов'їв, перегук зозуль, дзюрчання гірських струмків. Це не випадково, бо ж саме природа – найголовніше багатство Карпат. Гуцули ставляться до неї з великим трепетом, майже побожно.
Найчисленнішими й найпоширенішими є колоритні й глибоко поетичні коломийки про кохання. Коломийки відображають найскладніші відтінки людських почуттів – від простої симпатії до нестямного кохання. Створені досить давно, коломийки про кохання й сьогодні сприймаються як хвилююча жива поезія.
Існує багато коломийок, у яких висміюються різні людські вади, а також негативні явища життя.
Гуцульські коломийки люблять і співають по всіх куточках України. Ці народні твори, дійшовши до нас із глибини віків, не старішають, а, навпаки, оновлюються новим змістом, щоб ще довго жити серед нових поколінь українців.
Объяснение:
Відповідь:
Я вважаю, що Маруся аж ніяк не винна у смерті Грицька, бо така щира та ніжна дівчина ніколи б не змогла скоїти такого.
По-перше, дівчина не хотіла вбивати хлопця, навіть якщо він і зрадив їй через нарікання своєї матері. Зілля, що вона готувала за бабусиним рецептом, було призначене їй самій, адже невірність Грицька стала для неї переломним моментом.
Прикладом до цього аргументу може бути її сповідання ясному сонечку. Дівчина починає усе йому розповідати нічого не приховуючи:«Людина спроста ближнього не вб'є. Я не труїла. Те прокляте зілля він випив сам. Воно було моє».
По-друге, через своє щире кохання до Грицька, Маруся, не зважаючи уваги на зраду, простила хлопця. Він вирішивши, що дівчина повернеться до нього, робить їй пропозицію, але цього не сталося. Маруся відмовила йому, і хлопець випадково випиває келих отрути, що приготувала для себе дівчина.
Прикладом її відмови є такі слова:«Іди до неї. Будеш між панами. А я за тебе, Грицю, не піду. Це ж цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?!» На що хлопець відповідає дівчині:«Як не хочеш, моє серце, Дружиною бути, То дай мені таке зілля, Щоб тебе забути. Буду пити через силу, Краплі не упущу. Тоді я тебе забуду, Як очі заплющу...» Випивши зілля парубок заплющує очі назавжди.
Може Гриць сам себе так покарав за зраду, чи Бог виніс йому такий вирок, бо як відомо за всі свої діяння треба платити - ось і він заплатив, своїм життям. Сама дівчина теж не дуже довго прожила, але її пісні, дійсно, стали безсмертними, бо живуть у серцях людей.
Отже, ми бачимо, що причиною трагедії став сам Гриць, який ніяк не міг вирішити, до якого берега пристати, тому провини Марусі у його смерті немає.
Пояснення:
