1.Туве Янссон народилася у творчій богемный сім’ї 9 серпня 1914 року в Гельсінкі (Фінляндія). Її мати була художницею, ілюстратором книг, і батько – визнаний скульптор. Крім Туве, яка була старшою, в сім’ї підростали ще два сина.
2. Батько мріяв, щоб дочка стала художником, як мама, або скульптором, як він. Рідну домівку вона покинула досить пізно – в 27 років, зберігши тісний зв’язок з домочадцями.
3. Малювати Туве навчилася раніше, ніж ходити. Уже в дитинстві навколишні відзначали її художній дар.
Уже в 10 років Туве ілюструє популярний дитячий журнал «Гарм». У 15 років Туве їде до Швеції, поступивши в коледж мистецтв, потім стажується в художніх школах Франції, Німеччини, Італії, бере участь в міжнародних виставках.
4. У 12 років вона на класній дошці намалювала карикатуру на вчителя, отримавши незадовільно по поведінці.
5. Крім рідної фінської і шведської мови, Туве володіла англійською та французькою, зі словником читала по-німецьки.
6. Перша персональна виставка художниці Туве Янссон відбулася в 1943-му в Гельсінкі. Вона ілюструвала «Хоббіта» Дж. Р. Р. Толкієна, «Алісу в Країні чудес» і «Полювання на Снарка» Льюїса Керролла.
Янссон оформляла фасади будівель, інтер’єри в різних містах країни (наприклад, столичне будівлю мерії прикрашають її фрески).
7. Вперше мумі-троль був намальований на стіні в туалеті як відповідь на філософські вислови брата. Дивне звірятко породила згодом цілу серію зображень в 30-х рр. і не тільки. Як герой коміксів мумі-троль дебютував в 1940-му в журналі «Гарм». Його звали Снорк, і він був худий, з довгим носом і гострими вушками.
Її мумі-тролі стали настільки популярними, що багато виробників стали прикрашати свою продукцію відомими персонажами.
8. Янссон мріяла стати знаменитим художником. Вона багато ілюструвала різноманітні видання. У 40-х роках, коли її мумі-колекція розрослася до цілого будинку, вона спробувала описати їх життя і вже не могла зупинитися.
Згодом Туве шкодувала про те, що, як художнику, їй довелося назавжди залишитися в тіні Мумі-долини. У цій серії 15 книг.
9. Завдяки мумі-тролям Туве Янссон купила власний острів. Кловхарун знаходиться в 80 км від Гельсінкі в Фінській затоці. Тут Туве проводила кілька місяців на рік спочатку з матір’ю, а після її смерті в 1970-м, з Тууліккі.
10. До Другої світової війни і в цей страшний період у творчості Туве переважають політичні карикатури. Її малюнки перейняті відразою до війни і ненавистю до фашизму. Янсон дотримувалася антивоєнних поглядів, але політика її мало цікавила.
11. Особисте життя Туве було дуже бурхливим. В молодості Туве Янссон багато і активно спілкувалася з протилежною статтю, і навіть була один час заручена з журналістом Атос Віртаненом.
Але в 35 років, Янссон усвідомила свою бісексуальність і з тих пір підтримувала близькі стосунки виключно з жінок. У той час в Фінляндії одностатеві відносини вважалися прийнятними, але суспільство до цього ставилося негативно.
З 1956 року постійним партнером Янссон стала художниця Тууліккі Пієтіля (1917-2009). Янссон і Пієтіля прожили разом 45 років.
Довгий час їм вдавалося приховувати свій зв’язок. На запитання журналістів про особисте життя Янссон відповідала, що є принциповим противником інституту шлюбу і не хоче мати дітей за філософським переконанням. Янссон і Пієтіля відкрито розповіли про свої стосунки на прес-конференції в 1993 році.
12. У 1960-і роки Туве Янссон стала мільйонером. Величезні доходи від продажу суміжних прав (театральні постановки, сувенірна продукція з мумі-тролями) швидко зробили її однією з найбагатших жінок в Фінляндії. Однак Туве вела дуже скромний іб життя: користувалася громадським транспортом, сама ходила за покупками в магазин поруч з будинком і особисто відповідала на більшу частину листів від своїх читачів. Влада дуже поважали Янссон.
Її 80-річчя в 1994-му перетворилося в державний захід з феєрверками і святковими ходами. Янссон вшановували як національного героя. За життя вона удостоїлася безлічі нагород.
13. Янссон сконструювала точну копію будиночка мумі-тролів, який був представлений на Міжнародному бієнале в Братиславі в 1979 році. Навесні 1980-го це житло експонувалося в фінському музеї архітектури, а восени осіло, тепер уже назавжди, в Національному музеї Стокгольма
14. Туве Янссон розмалювала першу серію посуду з мумі-тролями для заводу Arabia в 1950-х роках. Сьогодні в кожній фінській сім’ї знайдеться улюблена мумі-кружка або миска.
15. Письменниця не схвалила першої японської анімації мумі-тролів, вважаючи, що герої мультфільму радикально відрізняються від її персонажів. Янссон подала в суд на виробників.
Наше майбутнє залежить від нас самих. Воно будується уже сьогодні. Я його уявляю, звичайно, прекрасним. Це буде майбутнє, де пануватиме любов, злагода. розуміння і повага. Усі будуть забепечені роботою. За неї вони будуть отримувати достойну зарплату. Людина не буде боятися, що в неї завтра можуть з'явитися проблеми і вона не зможе їх вирішити, тому що буде захищена законами. Збільшиться вік проживання. Буде назавжди покінчено з хабарницвом, корупцією і казнокрадством. Зменшиться кількість депутатів. А ті, що залишаться, будуть справді вболівати за долю своєї країни і матимуть такі ж права, як і всі інші громадяни. Це ббуде країна, яку відвідуватиме величезна кількість туристів. Бо де ще побачити таку красу, як не на рідній Україні.
А щоб це стало реальністю. ми повинні вже сьогодні працювати над цим.
У своєму домі цей "міщанин-шляхтич" (так назвав свого героя Журдена французький драматург Мольєр) заводить дворянські порядки, сам мучиться через свої химери, але терпить, бо вважає таку "домашню перебудову" шляхом до політично-правового місця в поміщицько-капіталістичній державі, яке мало дворянство.
Мартин велить своїм дітям називати себе не татом, а "папінькою", а маму - "мамінькою". Він довго вранці вилежується в ліжку, як пан, хоча в нього, трудящої людини, від довгого лежання з незвички болять боки. Дочку Марисю хоче віддати заміж за "образованого чоловіка", сина Степана мріє бачити знатним чиновником. Смішно дивитися, як "правила" дворянського побуту суперечать традиційним порядкам сім'ї Мартина, викликають нерозуміння і подив членів родини.
Розв'язка гостро драматична: Мартин скрізь зазнає поразки, і, нарешті, одна літера в прізвищі (Боруля - Беруля) кладе край його змаганням за дворянське звання: рід Мартина не визнали дворянським.
Висміявши таку поведінку свого героя, Карпенко-Карий утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицій, ставлення людини до своєї рідної землі, свого родоводу, прадідівських коренів, праці, народних звичаїв.
Головне - не титул, а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною у всіх життєвих ситуаціях.