Одного разу прислівник розачарувався у собі.
- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
тут трохи більше. Можна скоротити.
Відповідь:Треба завдячувати матерям що вони нас виховують і навчають всьому на світі.Матері про нас піклуються і виховують,щоб ми виросли хорошими. Матері відають нас в школи бо ми чогось у вчителів навчимось.Матері теж такими були в дитинстві але нас навчають зрозуміти сенс життя.Матері нас приготовляють нас до взрослого життя.Де ми будемо ходити на роботу, кормить свою сем'ю и всякое другое.Матері нас люблять і вони нас захищають.А чим ми завдячемо матерям?
Отже:матері про нас піклуються і виховують нас щоб ми виросли хорошими.
Пояснення:Вот,Вроде ето 1 сторінка если писать широким почерком.
