Ніколи не буде добротною та людина, котра не була чуйною до своїх батьків, до тих людей, які є найріднішими у цілому світі.
А тільки подумати, скільки нервів та сил було потрачено нашими матерями на те, щоб нас тільки виховати та поставити на ноги.А якщо тількі згадати, скільки турботи та сили було віддано нам за той час, поки ми стали дорослими.Ця турбота та ласка не тільки була, а вона є і буде доти, доки буде жити наша матір.Кожна мама може віддати навіть життя задля добробуту своїх дітей.В нашу чергу ми можемо лише допомагати та турбуватися за наше безцінне життя, котре було подароване найціннішою людиною.
Ніколи не нехтуйте материнською увагою та ласкою, адже ви це зрозумієте лише тоді, коли станете самі батьками та матимете власних дітей.Не забувайте говорити більше приємних та ласкавих слів.
Найголовніше, це шанувати мам лише за те, що вони просто є поруч з вами.
Охота – один из самых древних промыслов. Особенно большую роль она играла в Красноярском крае. Ведь наш край богат различными видами зверей и птиц. Тайга в нашем крае занимает большую по площади территорию, чем другие природные зоны. Большинство царских шуб и головных уборов были сшиты из сибирского меха. С тех пор уже утекло много воды, сменилось две формы власти, и охота стала далеко не похожа на ту, что была раньше. С появлением современных технологий представления об охоте круто изменились. Появились оружия, различные силки и капканы.
Так же в охоте появилось новое понятие «Культурная охота» По моему мнению «Культурная охота» - это охота с использованием фоторужья. Ведь охота за хорошим снимком, бесспорно, по выплеску адреналина и ощущениям, может сравниться с погоней за лосем. Фотоохота полностью позволяет сохранить девственную, нетронутую красоту природы во всём её великолепии и разнообразии. Она может показать другую сторону природы: прекрасную, незабываемую и неповторимую.
Этот рассказ на тему охота с описанием в году его рассказывала в своей школе придумывала
З тих пір, як я переїхав в село - я тільки й робив, що потихеньку відстрілював всіх гусей з арбалета. По-перше, цікаво пополювати, по-друге, кожен день - у мене до обіду - гусяча печінка, запечена в духовці. В третіх - це своєрідна помста сусідам, за те що вони потихеньку перетягнули до себе у двір мої цеглу та пісок, які були біля моєї хвіртки, а потім один збудував собі грубку з них, а інший - літню кухню.
Вийшла моя дружина і зраділа, що сьогодні я вдало полював. Я поцілував її і ми довго обіймалися з нею в кущах бузку. Її напівоголене тіло було чудово в променях світанку. Я зробив кілька фотознімків на пам'ять.
Вона заходилася патрати тушку гусака, а я закурив сигару і почав переглядати ранкові газети.
Мені попалася цікава замітка - у ній розповідалося, як один із жителів села почав прибирати у своєму свинарнику, і розкопувати деталі мотоцикла. Так він прибирав і чим далі - знаходив все більше запчастин. Врешті-решт він розкопав повністю розібраний їм батьком колись ІЖ, який він не зміг зібрати. Вичистив всі деталі, змастив машинним маслом, протер, зібрав і тепер їздить як ні в чому не бувало