вибиріть головне на свою думку
Объяснение:
Зрада є одним з найбільш ганебних явищ у житті людини. Звичайно, визначення її як самого ганебного є не зовсім обгрунтованим, адже серед людей можуть бути різні думки на цей рахунок, але одним із самих воно точно є. Думається, зрада настільки неприємна і шкідлива, що людину, яка її вчинила, цілком можна вважати більш небезпечною, ніж ворог. Тому існує безліч причин і обгрунтувань, але в даному творі хотілося б відобразити хоча б кілька з них.
По-перше, зрадник – це той, хто колись був близький, кому довіряли. Навряд чи зрадником можна вважати
когось, з ким ніколи не було дружби, приятельства або простого взаєморозуміння. Коли ти близький з людиною, коли ви однодумці, ви схильні ділитися якоюсь інформацією, бути може, навіть секретами або чим-небудь іншим корисним.
Звичайно, ця інформація говориться не для того, щоб бути згодом розголошеною третім особам або кому-небудь ще. Людині завжди хочеться, щоб був хтось, кому можна довіряти, ділитися чимось цінним тощо. І немає нічого неприємніше, ніж коли ця людина, яка знає про вас щось таке, чого не знає ніхто інший, відвертається і розповідає всім про вас. Таку людину цілком можна називати зрадником.
При цьому
варто обов’язково зазначити, що ворог так само ніколи не зробить. Як правило, ворог про вас нічого не знає і не може зганьбити перед іншими.
По-друге, зрадник це той, хто стає чужим в самий потрібний момент. Кожна людина потребує до Це може бути емоційна або психологічна до ноді дружня до необхідною навіть у побуті. І ми, як правило, хочемо мати тих, хто може нам до Справжня зрада – це коли той, від кого ти чекаєш до відвертається від тебе, стає чужим, а ти опиняєшся наодинці з усіма своїми проблемами. Природно, що ви не очікували опинитися в такій неприємності самі, а тому розчаровуєтеся в житті і в людях, починаючи вважати їх зрадниками.
А ось ворог ніколи не зможе зробити нічого подібного. Від нього до ви не чекаєте, він не залишить вас без неї тоді, коли вона буде вам найбільше потрібна.
Думається, що дві з перерахованих вище причин і є основними, за якими можна з упевненістю сказати, що ворог не такий поганий, як зрадник. Але насправді таких причин існує ще безліч. Зрада – це жахливо, вона змушує втратити віру в людей і навіть в людство в цілому.
На жаль, вона абсолютно природна для людей, а тому буде траплятися завжди, за будь-яких обставин і в будь-який час.
i. коцюбинський у пошуках стилю. (письменник подолав складний шлях стильових пошуків, перебуваючи спочатку під впливом етнографічного реалізму і. нечуя-левицького, а згодом — психологічного реалізму панаса мирного. проте селянська тематика стала завузькою для творчості письменника, а тому після реалістичних оповідань про сільське життя, у творах «ціпов'яз», «на віру», «ялинка» та ін. м. коцюбинський звертається до європейської літератури.)
ii. м. коцюбинський — імпресіоніст. (багато хто з дослідників, зокрема академік с. єфремов, п. филипович та інші, ще у 20—30-ті роки xx століття відзначали: « імпресіоніст, що цікавиться найдужче тими враженнями, які справ як події внутрішніх переживань, так і контури, краски, мелодії навко лишнього світу». такої ж думки сьогодні дотримуються не тільки критики і діаспори, а й з україни.)
iii. риси імпресіонізму у новелі «intermezzo». (імпресіонізму в цілому властивії посилена увага до внутрішнього світу людини, проте реальність відбивається у творах через певні риси.)
1. художня деталь. (у імпресіоністичних описах м. коцюбинського зовнішній світ не деталізується, а передається лаконічним (і часто символічним) штрихом. так у новелі «intermezzo» зовнішній світ передано зоровими і слуховими образами: місто-монстр, який «витягує в поле свою залізну і не пускає», а сам ліричний герой ніби заїзд, «де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять». а зозуля віщує тишу, як тільки він опиняється десь далеко за містом, за зеленим хаосом дороги.)
2. відсутність зовнішнього сюжету. (зовнішнього сюжету, якихось подій, як правило, немає. немає його і в «intermezzo». це тільки черга відчуттів, образів — зорових, слухових, чуттєвих: «розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези. кує і сіє тишу по » і так далі.)
3. організуючий центр твору. (організуючим центром імпресіоністичних новел, зокрема й «intermezzo», є враження від навколишнього світу, що ма теріалізуються у настрої, переживання, відчуття. це не безсистемний набір фраз про що-небудь, все організує ритм людської думки, перебіг почуттів і станів героя. причому ліричний герой позбавлений конкретних рис, у тому числі й соціальних. це вираження внутрішнього «я», саме тому великого значення набувають внутрішні монологи, як, наприклад, у новелі «intermezzo».)
4. особливості синтаксису. (оскільки йдеться не про викладення конкретних подій, а про опис емоційного стану, що змінюється постійно, то й фраза часто уривається на півслові, шматується, містить незакінчені думки, невисловлені почуття. часто автор вживає три крапки, знак питання, які відіграють тут особливу роль — роль поетичної фігури, покликаної відо бразити складність і неоднозначність почувань ліричного героя — людини витонченої, емоційно багатої.)
5. культивування естетично довершеного. (висока духовність ліричного героя, його думок демонструють потяг до краси світу, ідеа'іу. пошук внутрішньої гармонії — один з найголовніших мотивів «intermezzo». 1 часто це подається через сприйняття зовнішніх картин: «так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен і поплисти. а там ячмінь хилиться і тче з тонких вусів зелений » це один з виявів краси й гармонії.)
6. особливий пейзаж. (акварельний, пленерний пейзаж — особливість імпресіонізму, проте у коцюбинського в новелах він постає ще й ліризова-ним: картина природи — стан душі у цей швидкоплинний момент (особливість імпресіонізму): «спокійний, самотній, сідав десь на ґанку порожнього дому й дивився, як будувалась ніч. як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсувала й підносила вгору непевні, тремтячі стіни, а коли все це зміцнялось й темніло, склепляла над ними зоряну » і цей пейзаж, і багато інших — персоніфіковані, оживлені людським почуттям і нетривкі, як мить самого почуття, яка швидко минає, змінюється, набираючи нових кольорів, напівтонів і відтінків.)
iv. імпресіонізм — вияв сили чи вади таланту коцюбинського. (саме імпресіоністичні новели піднесли творчість коцюбинського до рівня європейської культури. відомий дослідник творчості письменника академік с. єфремов писав: «од українського реалізму взяв він твердий певний грунт і прозору ясність думки; од французького натуралізму — твердий погляд на небоязке шукання потрібної йому краси але од себе додав своєї власної найкоштовнішої риси: оте глибоке переймання психікою героїв, вигадливість художніх образів, уміння передавати настрої й внутрішні переживання, духа і невпинне простування до світла, до краси, до і».)
