Пісенний народний фольклор – один з найбагатших елементів української культурної спадщини загалом. На сьогодні нам відома дуже велика кількість різноманітних ритуальних та інших пісень, що так чи інакше використовувалися за життя кілька сотень років тому. Та навіть через таку пітьму часу вони продовжують жити в українському селі, де традиції є чимось куди більш важливим ніж плин часу.
Тематика родинно-побутових пісень дуже широка. Справа в тому, що вони охоплювали всі важливі для сільської людини події. Таких, як можна зрозуміти, було досить. Зазвичай, охарактеризувати їх можна глибокою моральністю і психологічністю – саме ці аспекти життя і грають найбільшу роль у семантичному наповненні.
Сюжетність цих творів дуже проста, бо розповідей саме про трудові дні, важку долю тут знайти не можна. На це є багато причин. Але, антураж, що створюється піснями сприяє розумінню тієї атмосфери суспільної праці і взаємодо що так чи інакше заглиблює слухачів і читачів у тогочасні реалії.
Звісно, найширше поле для родинно-побутових пісень – це тема кохання. Це зрозуміло, бо де ще можна знайти стільки найщиріших переживань, що відображають усі грані людського життя.
Найчастіше розкривається тема молоді. Молоді українці та україночки показуються вже відповідальними людьми, з високими моральними якостями, що, загалом, не заважає їм закохуватись, та тримати це почуття між двома людьми до кінця життя.
Аналізувати ці фольклорні мотиви досить важко, бо конкретних героїв у поезіях зазвичай немає. Це скоріш звернення до когось, і лише в цьому випадку такі пісні можна сприймати в цілому. Так, наприклад, описи українських дівчин, що так часто зустрічається, не дуже конкретний. Там описується краса в цілому, а не певна людина.
Також, не можна оминути і тему сімейних відносин, де побут стає головним полем зустрічі двох людей. Таким чином часто оспівувалася важка доля невісток, виданих заміж силоміць. Таке траплялося частіше, ніж можна подумати. Та сила українських жінок завжди перемагала, не даючи їм зламатися навіть в найгірших обставинах.
