Мабуть, у світі не існує тих поетів і письменників, які б не писали про кохання. Пояснити це можна просто, адже мова йде про почуття, яке дуже багато значить у житті кожної людини. Воно настільки велике, що спонукає до самовираження і надихає митців на творчість.
Розглядаючи тему кохання у творах українських поетів-романтиків, неможливо оминути творчість великого Кобзаря українського народу Т. Г. Шевченка. Його романтичні балади «Тополя», «Катерина» та інші твори про кохання настільки реалістично відсвітлюють цю тему, що не виникає ні найменшого сумніву у правдивості цих історій. Здається, що герої творів Т. Шевченка й справді існували в реальному житті.
Я вважаю, що вивчення ліричної поезії та спілкування з нею, будь-то класичні твори чи поезії сучасних авторів, додає нашому духовному світові шляхетності, збагачує та урізноманітнює наше світосприйняття. До такої поезії належать «Лісова пісня» Л. Українки, «Зів’яле листя» І. Франка, ліричні твори М. Рильського, П. Тичини, Л. Костенко, В. Симоненка та багатьох інших, не менш талановитих і відомих авторів. Усі ліричні поезії цих авторів сповнені неповторним почуттям кохання, коли взаємним, а коли нерозділеним, коли світлим, а коли й болючим, та у будь-якому випадку — напрочуд реальним.
Объяснение:
