Гордій (загинув, коли мішок з кукурудзою впав з горища) На чужо- мунеща стіщастя непобудуєш
Данило Двоїста дуща – питома риса Міщенків
Клава(хвороблива жінка, перша влас- Ниця коралів) Родинне щастя нащад- ків Фрол (випадково загинув, коли витягував рушницю зі скрині) Один раз в рік і рушницястріляє
Михайло (Міщенков-Білий) Брехатизадля високої ціни
Горпина(Павло –ставле- ння до тварин) Людя- Ність, поряд ність Франя(вийшла заміж за Корнія, причарувавши зіллям, не було дітей) Вік з нелюбом проживала
Молодший син Данила (роботящий) Ніна(ставлення до коней- Мальва) Людя ність Яків- помер, вдавившись картоплею на чужому обіді, свою дружину Лизавету замордував голодом У ньоговзимкуснігу не випросиш
Син Михайла Частково згадується Ліна(Мак- сим)розповіда- ють історію родини від прапрапрабабусі Клави піклування про інших Васюня (майже 40 років провів у погребі, переховуючись від відпо-відальності за дезертирство) Сам себе наказав - 30 роківховався
Іван (рано помер, залишивши на виховання Олені сина Толика) Загинув молодим
Катерина(добра , вихована дівчина, загинула від блискавки разом зі своїм чоловіком та його родиною) Одна добра душа
-
Толик (все життя прожив в переїздах, в кінці твору повертається до родини) Перекотиполемжиття прож -- Батько Вадима (працював у Москві, не піклувався Вадимом) Поїхавшукати легкого карбованця
Вадим(зухвалий,зарозумілий хлопчина) Прокляттяпрокляттям, а характер характеромВ
(1902)Літературний рід: епос.Жанр: повість.Тема: зображення трагічної події, що сталася в гуцульській родині хлібороба наприкінці XIX ст.Головна ідея: поміркувати над причинами братовбивства, тобто пер-шогріха, зла у світі.Головні герої: заможний ґазда Івоніка Федорчук, його дружина Марійка, старший син Михайло, молодший син Сава; заможний ґазда Василь Чоп’як, його дружина Докія й дочка Парасинка, чоловік Парасинки Тодорика; панська наймичка Анна; циганка Рахіра та її батько Григорій.Сюжет твору: заможний ґазда Василь Чоп’як віддає свою дочку Па-расинку за нелюба Тодорику (дівчина закохана в Михайла Федорчу-ка) — старий Івоніка на весіллі каже, що шкодує за такою невісткою, як Парасинка, його Михайло був би прекрасною парою, проте його скоро заберуть до армії; Михайло — чемний і працьовитий хлопець, молодший син Сава — байдужий до господарства, не любить землі; Івоніка каже, що він не одержить у спадок землі, якщо не зміниться — Івоніка зізнається Докії, що має гроші, щоб відкупити Михайла від армії, проте не знає, чи вдасться — Марія була трудолюбивою ґаздинею і дуже економною, тому на селі її називали скупою; якось вона пішла до ворожки й та напророчила їй, що роздаватиме своє добро бідним, а від людей ховатиметься, що близьке піде далеко від неї, а далеке стане близьким — жид, з яким Івоніка домовився про Михайла й дав гроші за викуп із солдатчини, десь зник, тож Михайло вимушений іти до армії — Михайло все частіше думав про панську робітницю Анну, нещасну дівчину, яку бив рідний брат, а матір забирала зароблені гроші — якось Михайло зустрівся з Анною, яка поверталася з лісу, їй привиділося, ніби з ліска летить щось темне з вогняними очима, Михайло заспокоїв дівчину — тим часом Сава нишком носив Рахірі крадені вдома борошно, сир… — восени Федорчуки із сумом провели в армію Михайла — хлопцеві дуже тяжко було в солдатах, навіть закрадалася думка про дезертирство — тепер щотижня до нього приходив батько, усіляко підтримував сина — Марійка гнівалася на Саву, казала, що той не одержить землі, якщо й далі буде з Рахірою — Анна під серцем носила дитину, люди стали вже це помічати, мати й брат вигнали Анну з дому, її прихистила в себе Докія — якось зустрілися на пасовиську Анна й Рахіра, Рахіра почала випитувати, хто ж батько майбутньої дитини, вони почали сваритися й Анна навіть ударила Рахіру й сказала, що про неї, ледащицю й відьму, кажуть у селі — Рахіра поскаржилася на Анну Саві — Михайло був удома у відпустці — Сава попросив Михайла піти разом з ним уночі до панського лісу й набрати там дерева, щоб відремонтувати огорожу; Михайло вважав це крадіжкою, проте згодився — на другий день лісник приніс Марійці страшну звістку: у панському ліску знайдено вбитого Михайла — багато людей зібралося у Федорчуків, коли зайшла до хати Анна й кинулась до Михайла, усі збагнули, хто батько ще не народженої дитини — Анна кинулася до Сави й кричала, що він убивця — Івоніка вийшов на двір і став гаряче молитися, бо зрозумів, що «за землю підняв Сава руку на свого брата, лиги за землю!., іншого тут не могло бути» — на другий день приїхала комісія і встановила, що в Михайла стріляли зблизька, що він вижив би, якби відразу його знайшли в ліску — Сава був блідий і трясся, ніби від пропасниці — лікар помітив на його штанях кров, проте він пробелькотів, що то від зайця — Саву запідозрили, але нічого не знайшли — коли робили розтин тіла, з нього випала куля; Івоніка підняв її і заховав, кулю впізнав: саме такими стріляв Сава — Івоніка боявся втратити й другого сина — Саву забрали до міста — відбулося поховання Михайла— Анна народила близнят (двох хлопчиків) — навесні за порадою Докії Анна пішла до Марійки, аби та взяла хоч одного хлопчика на утримання, проте вона вигнала Анну — на Різдво, коли Марійка була сама в хаті, то до вікна підійшов якийсь чоловік і сказав, що бачив, як у ліс Михайло йшов із Савою, а говорить він про це тільки тепер, бо не хоче мати камінь на душі — через брак доказів Саву відпустили — він пішов до Рахіри, кажучи, що не потребує батькової землі й піде з жінкою на заробітки до Молдови — Анна жила з божевільною думкою вбити Саву, а той однієї її і боявся — померли близнята Анни й вона ніби збожеволіла (бродила полями, заходила до хат, не впізнаючи нікого) — Івоніка картав дружину, що та не прийняла онуків — Анну відвезли до шпиталю (гроші на лікування зібрали всім селом) — пройшло шість років, Івоніка й Марійка працювали й за Михайлову душу годували обідами бідних, Саву відділили, віддавши йому півхати, а землею не наділили (хай сам заробляє) — Докіїн брат Петро став лісником і одружився з Анною, минуло п’ять років, і в них народився хлопчик — Івоніка потайки від Марійки записав на нього найкращий лан Михайла.
Гордій (загинув, коли
мішок з кукурудзою
впав з горища)
На чужо-
мунеща
стіщастя непобудуєш
Данило
Двоїста дуща – питома риса Міщенків
Клава(хвороблива жінка, перша влас-
Ниця коралів)
Родинне щастя нащад-
ків
Фрол (випадково загинув, коли витягував рушницю зі скрині)
Один раз в рік і рушницястріляє
Михайло
(Міщенков-Білий)
Брехатизадля високої ціни
Горпина(Павло –ставле-
ння до тварин)
Людя-
Ність, поряд
ність
Франя(вийшла заміж за Корнія, причарувавши зіллям, не було дітей)
Вік з нелюбом проживала
Молодший син Данила
(роботящий)
Ніна(ставлення до коней- Мальва)
Людя
ність
Яків- помер, вдавившись картоплею на чужому обіді, свою дружину Лизавету замордував голодом
У ньоговзимкуснігу не випросиш
Син Михайла
Частково згадується
Ліна(Мак-
сим)розповіда-
ють історію родини від прапрапрабабусі Клави
піклування про інших
Васюня (майже 40 років провів у погребі, переховуючись від відпо-відальності за дезертирство)
Сам себе наказав - 30 роківховався
Іван (рано помер, залишивши на виховання Олені сина Толика)
Загинув молодим
Катерина(добра , вихована дівчина, загинула від блискавки разом зі своїм чоловіком та його родиною)
Одна добра душа
-
Толик (все життя прожив в переїздах, в кінці твору повертається до родини)
Перекотиполемжиття прож
--
Батько Вадима
(працював у Москві, не піклувався Вадимом)
Поїхавшукати легкого карбованця
Вадим(зухвалий,зарозумілий хлопчина)
Прокляттяпрокляттям, а характер характеромВ