У широкому значенні література —- це все написане, що має суспільне значення. А твори, які мають мистецьку вартість, естетичне значення, називають художньою літературою. Синонімом до терміна "художня література" є красне письменство. А. Ткаченко зауважив, що термін "художня література" — це калька з російського "художественная литература". У нас немає слова "художества" як збірного з різних видів мистецтва, тому доцільно вживати термін "мистецька література", але він незвичний, поки що не прижився у нашій естетиці.Існують два погляди на те, що таке художня література. Класичне визначення літератури йде від давніх греків. Згідно з цією концепцією, літературою називаємо творче відображення дійсності в картинах і образах, створених засобами мови. Таке відображення має і пізнавальне, і виховне, і естетичне значення.У кінці XIX — на початку XX століття сформувався й інший погляд на літературу. Згідно з ним літературою називають мистецтво слова. Розуміння літератури як мистецтва утвердилося у XIX столітті у практиці романтиків, які вважали, що поет наділений креативною силою. "Мистецтво, — відзначає Ю. Ковалів, — художня дійсність, рівнозначна довколишній, естетично неповторна, створена за законами краси, оцінювана на підставі сформульованого І. Кантом "незацікавленого інтересу". Хоч мистецтво не має аналогів у реальному світі, однак спирається на принципи мімезису, сформульовані Платоном та Арістотелем, розбудовує внутрішній світ творчості, що тяжіє до універсалізму, протистоїть руйнівному хаосу та утилітарній практиці".1 Ю. Ковалів називає кілька моделей мистецтва:1) вираження митцем його думок, почуттів, фантазійного мислення, несвідомих імпульсів;2) засіб спілкування чи ігрової активності;3) "зображення життя у формах життя";4) конструювання ризоморфних структур.Кожна із таких моделей, на думку вченого, має право на існування.Довгий час мистецтво трактували як засіб естетизації міфів, політики, релігій, педагогіки, утилітарних інтересів. Лише у XIX столітті з'являється теза "мистецтво для мистецтва", яка актуалізує ідею несумісності мистецтва зі службовими функціями.
Що уособлює.Зло, шкоду, безсердечність, боягузтво Дії-Дорослий, але сидів і насмішкувато з кущів гав, як діти рятували лося; вистрілив у нього; боячись покарання, хотів його позбавитися Портрет-Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких він тонув мало не по пояс. Радість на його обличчі змагалася з настороженістю, і від того воно бралося то темними, то світлими спалахами Характер-Підлий, підступний, жорстокий, несправедливий, жадібний, боягузливий; навіть прізвище має неприємне
За́хідна Украї́на — дещо неоднозначний термін, який вживається для означення ряду історичних українських земель, а самеБуковини, Волині, Галичини, Поділля, Закарпаття, а також Західного Полісся. В контексті історії України XX ст. найчастіше вживається для означення територій приєднаних Радянським Союзом до УРСРна початку другої світової війни та після її закінчення (за винятком тодішньої Ізмаїльської області), а також суміжних з ними територій. В різні часи під даний термін підпадали різні території України.
