Объяснение:
«Наталка Полтавка» цитатна характеристика Наталки «Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду» Возний: «Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години». «Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, щодень сльози лити». «Бідность і багатство — єсть то божа воля; / З милим їх ділити — єсть щаслива доля». Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої». Терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж». Виборний про Наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам». «Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити». Микола: «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує». «…Я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду». Наталка про себе: «Дівка проста, не красива, / З добрим серцем, не спесива… / Коло мене хлопці в’ються / І за мене часто б’ються».
Джерело: https://dovidka.biz.ua/natalka-poltavka-harakteristika-natalki/
Відповідь:
Якщо це має бути твір на цю тему, то прийдеться написати більше, але якщо потрібно написати чи розказати щось коротко, то особисто на мене саме більше враження справив епізод, в якому описано як тонуло монгольське військо. Як описано, коли люди (хай і вороги) втрачали здоровий глузд від розпачу і убивали своїх же побратимів, рятуючи власне життя, як поглинала їх один за одним страшна стихія від якої не було ніякого порятунку. Навіть тухольці заціпеніли дивлячись на це. цитата "Німо, непорушно, мов дерев'яні стовпи, стояли на берегах тухольці; навіть найзавзятіші не могли без дрожі, без зойку, без сліз глядіти на ту громадну загибіль людей".
Пояснення:
Тож захоплює у свої обійми міцно, щиро і щедро поезія неповторної Ліни Костенко.А особливоїї роман "Маруся Чурай" захоплює один раз і назавжди, бо , тільки-но розпочавши розповідь у романі, за нас у вир пристрастей, де Іван любив Марусю, а Маруся — Гриця, де на історичному тлі розгортаються, дійсно, безсмертні, вічні події і проблеми життєві, які з особливою мудрістю і майстерністю вирі-шує талановитий митець.
Маруся ,дівчина легенда чи історична постать ? До цього часу достовірних доказів так і немає.Але в народі розповідають, переспівують долю цієї дівчини, що мала незвичайний голос і здібності створювати і співати пісні, але ж і життя її незвичайне!Чуйна душа Ліни Костенко не могла буди байдужою до цього ,а тому ми пізнаємо через долю героїні роману неповторну долю поетеси, її доби. "Маруся Чурай" — це справжній історичний роман з легендарною героїнею, з трагічним і водночас піднесено-величним відчуттям історичної доби, ім'я якій Хмельниччина, доби змагань, духовної звитяги всього народу. На нас дивиться історія змалку чувана, у юності романтизована, у зрілості відлита в бронзу усвідомленням необхідності пізнати її у всіх подробицях. Завдячуючи високій майстерності авторки, ми протягом усього роману бачимо, як вправно вплітає вона долю Марусі Чурай у долю історичну нашого народу.