Грубіян: "А ви чого тут збіглися, роботи нема чи що?", "Іди ж до роботи, бо там роти проззявляють та й стоятмуть" скупий: "Ох земелько, свята земелько - Божа ти донечко! Як радісно тебе згрібати докупи в одні руки", "Хіба у мене банк, чи що?", "Е ,куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя", "Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш... Однеси назад", "Крогом, кругом усе моє... Не дам, не дам!" заздрісний: "Он у Жолудя шматочок - так-так!", "І яким побитом Жолудь достав таку силу грошей - не зрозумію..." працьовитий: "Еге! Герасим вже по хазяйству гасає невсипущий" жорстокий: "Ах ти ж відьма чортова, то ти мене оце дратувать заходилася, та я... " (це він кричав до Параски, після чого почав її бити)
Твір на тему:"Мої враження про казку "Маленький принц" Антуана де Сент Екзюпері"
Маленький принц» Екзюпері – це незвичайна казка, яка підходить для прочитання людьми різного віку. Твір причаровує своїм фантастичним сюжетом, щи та добротою. Головною ідеєю казки є утвердження людських цінностей. Твір розповідає про хлопчика, який пішов із дому через нещасне кохання. Він прийшов на Землю з чистою душею і відкритим серцем, готовий до справжньої дружби. Мене дуже вразили стосунки Принца та Квітки, які показують нам, що кохання може бути різним, як і по-різному можуть його сприймати окремі люди. Квітка ця незвичайна: «А та квітка проклюнулась із насінини, занесеної невідомо звідки, і маленький принц викохував той пагінчик, такий неподібний до інших билинок». Але Принц розчарувався, коли усвідомив, що на Землі таких троянд тисячі. І тільки Лис допоміг усвідомити істину хлопцеві: «Ми відповідальні за тих, кого приручили». Мені дуже сподобалось зображення дружби у цьому творі. Лис – гарний друг, який наповнює життя свого товариша новим сенсом, має потребу бути кому-небудь необхідним. Тому, коли Принц відчував неминучість смерті, він думав не про те, що буде далі, а про свого друга. «Маленький принц» - щемлива та душевна історія, спроможна вразити своєю чуттєвістю та добротою. Не зважаючи на фінал, твір насичений сонячним світлом та утверджує думку про те, що душа є вічна: «I якщо до вас підійде золоточубий малий хлопчик, який сміється і не відповідає на ваші питання, ви одразу здогадаєтесь, хто це такий. Тоді - будь ласка - розвійте мою журу, мерщій напишіть мені, що він вернувся».
Творча практика Олександра Олеся та Миколи Вороного має чимало спільних рис. Поетів об’єднує тематичне коло. Обидва з них торкались питань вірності батьківщині, її єдності, революції 1917 років, які знайшли відображення у збірках М. Вороного «За Україну» та О. Олеся «Чужина». Митці прагнули оновити віршову техніку, шукали нові жанрові форми. Письменники використовують у своїх поезіях наказові форми, що також їх споріднює. Наприклад, вірш «Епіталама» М. Вороного промовляє: «Поспішайте від життя взяти все і все віддати!». О. Олесь у свою чергу лірично закликає: «Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!». Обидва автори наголошують на тому, що необхідно отримувати насолоду від життя, тим самим розвиваючи гедоністичну («насолодницьку») тематику у своїй поезії. Отже, в ліриці О. Олеся і М. Вороного чимало спільного. Зокрема спільні теми, мистецькебачення, світогляд. Однією з головних моделей у творах цих письменників можна вважати імператив (наказовість).
скупий: "Ох земелько, свята земелько - Божа ти донечко! Як радісно тебе згрібати докупи в одні руки", "Хіба у мене банк, чи що?", "Е ,куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя", "Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш... Однеси назад", "Крогом, кругом усе моє... Не дам, не дам!"
заздрісний: "Он у Жолудя шматочок - так-так!", "І яким побитом Жолудь достав таку силу грошей - не зрозумію..."
працьовитий: "Еге! Герасим вже по хазяйству гасає невсипущий"
жорстокий: "Ах ти ж відьма чортова, то ти мене оце дратувать заходилася, та я... " (це він кричав до Параски, після чого почав її бити)