Максим - наймолодший син Захара Беркута. Зовнішність - "Його хорошое, обпалене сонцем і здоровим рум*янцем осяяне, одверте, щире лице."; "... мов здоровий дубчак між яровиною, визначався між усім тухольскім парубоцтвом."; "Молодий гірняк..."; "... перший удалець на всю тухольську верховину..". Риси характеру: наполегливість, цілеспрямованість, міжніссть, велика сила волі, готовність до самопожертви, волелюбність, справедливість, гордість, вірність, самовладання, розсудливість. "Усюди був однаковий, спокійний, овобідний в руках і словах" "В його серці смілім і чистім..." Максим гарно володів зброєю, розумний, мав риси начальника.
Історія може бути жорсткою і несправедливою до діячів певної доби, але рано чи пізно вона розставить відповідні об’єктивні акценти. Наступник Олега на київському столі князь Ігор не став героєм в епічній традиції, народна уява не нагородила його надприродними здібностями, а літописець у «Повісті временних літ», хоч і називає Ігоря хоробрим і мудрим, але засуджує його жорстокість і ставиться до нього не дуже прихильно. Тавро осуду на образі князя залишається. І це тоді, коли Ігор очолював колосальну політичну систему, що складалася з двадцяти князівств, правителі яких не належали до роду Рюриковичів. Тож зрозуміло, що йому було нелегко знайти з ними спільну мову. Ігор підписав вигідну угоду з Візантією, відзначався толерантністю у справах релігійних (за його князювання мирно співіснували язичники і християни), ставлення князя до жінки може бути прикладом і для сучасників. Але чому ж у народній творчості Ігор — князь без воєнної удачі, що є найгіршим вироком для воїна? Спробуймо з’ясувати відповіді на ці питання, бо в них відчуваються перегуки з нашим часом.Ігор став великим київським князем після смерті Олега у 913 році (як пише Іпатіївський список «Повісті временних літ»). Щодо його походження, то «Повість» під роком 879 роком згадує, що Рюрик перед смертю передав княжіння Олегові. Літопис не говорить, коли народився Ігор, але вказує, що 903 року він одружився з Ольгою, а у 942 р. (тобто у досить літньому віці) у них народився син Святослав. Ці дати викликають роздуми... Михайло Грушевський у «Історії України-Руси» припускає, що Ігор міг стати великим київським князем значно пізніше, а між Олегом та Ігорем, можливо, правив іще якийсь князь, ім’я якого історія не зберегла. У 948-953 рр. Ігоря в живих вже не було, бо Константин Порфирородний у своєму трактаті «Про управління державою» пише про ці часи як про епоху Ольги і Святослава, сина Ігоря.За літописом, правив Ігор до 945 року, себто приблизно 33 роки. Після смерті Олега підкорені ним племена, зокрема древляни, уличі, відмовлялися коритися Києву і новому князеві. Перед Ігорем постала необхідність придушити ці тенденції, аби не допустити розпаду Русі. 914 року Ігор вирушив у похід на древлян.
Хоч Павлусеві і таланило майже в усьому, але особисто я б такого щастя не захотіла. В родині Павлуся усього було доволі, а Павлуся його рідні увесь час пестили і шанували. Вони виконували всі його бажання, не давали й волосинці з нього впасти. І виріс Павлусь опецькуватим гладким парубком з ніжними і білими руками, які ніколи не знали труду. Якось Павлусь серед ночі захотів меду, і щоб задовольнити його бажання, мати оббігала все село, щоб знайти хоч трохи, ледве випросила скриньку меду, прибігла додому, а Павлусь вже заснув. Саме через цю нічну біготню мати захворіла та скоро її не стало. Невдовзі помер і батько Павлуся, але у житті хлопця нічого не змінилося, бо за ним стали доглядати наймичка та наймит. Багатство так і йшло до Павлуся – у господарстві лад, прибуток зростає, навіть шинок відкрили з лавкою. Павлусь увесь час тільки спить та їсть, н�
Зовнішність - "Його хорошое, обпалене сонцем і здоровим рум*янцем осяяне, одверте, щире лице."; "... мов здоровий дубчак між яровиною, визначався між усім тухольскім парубоцтвом."; "Молодий гірняк..."; "... перший удалець на всю тухольську верховину..".
Риси характеру: наполегливість, цілеспрямованість, міжніссть, велика сила волі, готовність до самопожертви, волелюбність, справедливість, гордість, вірність, самовладання, розсудливість.
"Усюди був однаковий, спокійний, овобідний в руках і словах"
"В його серці смілім і чистім..."
Максим гарно володів зброєю, розумний, мав риси начальника.