Енеїду» і. котляревського вважають а) найпізнішим твором давньої української літератури б) першим драматичним твором нової української літератури в) зразком героїчного епосу українців г) першим твором нової української літератури 2. перед потопом бог звелів ноєві збудувати («про потоп на землі») а) літак; б) корабель; в) багатоповерховий дім; г) вежу. 3. події у творі відбувалися («про вавилонську вежу») а) перед всесвітнім потопом; б) наприкінці минулого століття; в) коли всі люди говорили однією мовою; г) незабаром після створення світу. 4. літописи належать насамперед до літератури: а) біблійної; б) історичної; в) публіцистичної; г) наукової. 5. рослина, з якої прохор виготовляв для себе хліб («києво-печерський патерик») а) кропива; б) лобода; в) полин; г) безсмертник. 6. «бароко» з італійської перекладається як: а) простий, доступний; б) цікавий, захоплюючий; в) інтригуючий, жвавий; г) вибагливий, химерний. 7. вертепну драму спопуляризували (вертеп) а) викладачі києво-могилянської академії; б) кобзарі і бандуристи; в) мандрівні дяки; г) священики православ’я. 8. першим драматичним твором, написаним сучасною українською мовою, стала п’єса: а) «наталка полтавка» б) «москаль чарівник» в) «сад божественних пісень». 9. «наталка полтавка» написана: а) старослов’янською мовою; б) народною мовою; в) давньоукраїнською мовою. 10. герой якого твору вирішив продовжити власне життя у водах морських? а) сирота (м. петренко «небо»); в) (п . гулак-артемовський «»); б) нелюб (є. гребінка «українська мелодія»); г) еней (і. котляревський «енеїда»). 11. події у творі відбуваються: («максим гримач») а) напередодні першої світової війни; б) під час революції 1918 року; в) наприкінці хvіі — початку хvш ст.; г) коли на україні панувала польща і московщина. 12. неподалік від якого міста жив максим гримач: а) києва; б) одеси; в) черкас; г) ужгорода? 13. характеризуючи героя свого твору, марко вовчок зазначила, що він був: а) спритним і працьовитим; б) веселим і жартівливим; в) повільним і ледачим; г) кмітливим і винахідливим. 14. за що дорікав собі максим: а) необережність під час бурі; б) невміння грамотно написати листа отаману; в) бо загубив вік молоденької катрі; г) не дозволяв тетяні жити із чоловіком у себе в хаті? 15. героїня «нудиться світом», як: ( т.шевченко «думка») а) людина, що втратила фізичне здоров’я; в) пташка без волі; б) особистість, яку не сприйняло суспільство; г) жебрак серед багатіїв.
Ми живемо в ті часи, коли грубість стала нормальним явищем, неповага — звичним ділом, а невихованість — буденною справою. Ми сприймаємо постійні повномасштабні конфлікти як щось належне, буденне і майже неважливе, розбій на вулицях нас теж не турбує, адже, що нам з того, аби тільки нас не зачіпало. Ми пристосувались до бід і проблем, тому часто на все це просто заплющуємо очі. Але, мабуть, я не маю права так впевнено говорити, адже світ все ж тримається, намагається підтримувати своє функціонування хоча б на задовільному рівні. Але що йому в цьому допомагає? Що так активно цей-таки рівень підтримує? Безумовно, на нашій планеті ще залишилось місце для вихованості, тактовності, щирості і відкритості, саме вони і багато інших позитивних явищ формують із конфліктної, проблемної маси гідне суспільство. Тому, не можна заперечувати той факт, що світ наш стане кращим, а ми, зокрема, станемо жити набагато краще тільки тоді, коли усі будемо наділені вищезгаданими рисами характеру. Відтак, можна стверджувати, що добро й краса (зараз я не наголошую на красі зовнішній) — це і є та основа життя кожної людини, яка все ж і робить із нас людей, а не, вибачте за грубість, моральних виродків.
Говорити про добро можна дуже довго і дуже багато. Так, звичайно, кожен вправі розуміти і трактувати це поняття по-своєму, адже воно абстрактне і точного визначення не має. Але здебільшого, ми всі приблизно однаково його розуміємо. Добро — це така моральна категорія, яка уособлює в собі, вміщує в себе зібрання усього найкращого з цього світу. Саме завдяки присутності добра у нашому серці ми частенько пробачаємо, розуміємо і наче відчуваємо, коли комусь терміново потрібна до або наша моральна підтримка. Добро — це уся наша позитивна діяльність, це певний погляд на навколишні події, конкретні думки, цілі й х втілення в життя. Добро — це наша коректність, чуйність і безкорисливість. Якщо зібрати все це до купи, то повністю стає зрозуміло, чому ж добро є настільки важливим, і чому воно має бути основою життя людини. Все ж дуже просто: добро і є нашою моральністю, яка, за великим рахунком, намагається усіма силами стримати, перебороти увесь негатив і вселюдське зло, щоб зробити нам величезну послугу — покращити, змінити наші недосконалі життя.
Без краси жити теж не можна. Усі знаємо відому фразу «Краса врятує світ», але ніхто ніколи не замислювався, про яку красу говорив сам автор. Федір Михайлович Достоєвський у своєму романі «Ідіот», сказавши ці відомі слова, зовсім не мав на увазі красу естетичну, він говорив про духовну красу, красу людської душі, у це поняття він вкладав «позитивно прекрасну людину». Розумієте? Але чомусь світ зациклився на тому, що головна краса — це краса зовнішня, показова, доступна усім. Та все ж це зовсім неправильний підхід. Краса душі — це основа буття, їй треба приділяти увагу, за нею треба слідкувати, її треба доглядати, адже тільки в такому випадку можна увібрати в себе оте «позитивно прекрасне», про яке так давно говорив Достоєвський.
Отже, добро й краса, безсумнівно, є основою людського життя. Ці два поняття мають бути постійно присутніми у кожному новому нашому дні, адже тільки за таких умов ми зможемо отримати хоча б малесеньку можливість вдосконалити себе і світ навколо себе.