11. Павлусь і Гануся згадували як вони святкували вдома Різдво.
12. Татари перевозили награбоване добро як козацькими возами, так і своїми татарськими возами, які називаються арбами.
13. Батько Павлуся Степан і його сестра Гануся потрапили у полон до татар.
14. Павлусь сподобався татарам -купцям своєю щирою і веселою вдачею, кмітливістю, тим, як швидко він вивчив татарську мову і навіть не думав втікати, ще й допомагав татарам.
15. Його огорнув жах... - мова йже про Павлуся, коли він поранений втік у степ.
16. Пильнував пасіки... - мова йде про діда Павлуся - Андрія Судака
17. Тоді він утікав або до діда ... - мова йде про Павлуся, коли він жив в вці.
18. "Був відважний козак і не жалів себе .. " - мова про брата Павлуся - Петра Судака.
19. Цей татарин для нас вартніший - мова про полоненого сина кримського хана - ватажка татарів Мустафу.
20. " це татарин для нас важніший.. - так говорив сотник Андрій Недоля до діда Панаса про Мустафу.
21. Серед козаків Павлусь зустрівся з братом Петром (це судячи із змісту, бо такого речення дослівно в тексті немає)
22. цитата "Від цих оповідань вироблялася в Павлуся завзята козацька вдача"
23. цитата "Залунало козацьке: "Слава Богу! "
24. цитата "Нам тут добре, та за Україною нам сумно... Хочемо своїх бачити..."
Невеликий за обсягом вірш Р. Кіплінга «Якщо» увібрав у себе одну з головних ідей його творчості — формування ідеології особистості, панування ідеї вищого морального ґатунку. Такий світогляд, який показує автор у своєму вірші методом анафори, почав формуватися в нього з дитинства. Так, навчаючись у пансіоні, ще хлопчиком він зазнав знущань та принижень з боку вихователів. Таке життя на підсвідомому рівні сформувало його прагнення до справедливості та збереження гідності, спонукало до боротьби за власну свободу та незалежність від життєвих обставин. Ще підлітком під час навчання в чоловічій школі, він навчився протиставляти особистість насильству як організованій системі в певній спільноті.
Працюючи репортером, висвітлюючи вчинки людей в різноманітних екстремальних ситуаціях: війни, епідемії, катастрофи, тяжкі умови праці, Р. Кіплінг викарбував модель поведінки людини. Р. Кіплінг бере за взірець поведінку та вчинки «білих людей», які несуть, на його погляд, просвітницьку й позитивну місію в суспільстві. Ці люди — романтики, віддані неписаному «кодексу честі». Насамперед — це люди дії, які на краю світу в складних умовах будують дороги, мости, лікують, керують, захищають. Взагалі — розбудовують цивілізацію «білих». (За таку позицію йому часто дорікали расизмом.)
У вірші «Якщо» Р. Кіплінг ніби підсумовує свій життєвий досвід, концентрує його у фрази, що як постріл вражають свідомість людини, змушують її приміряти риси ідейної моралі та вчинків на себе, ніби запитуючи: «А чи зміг би я так діяти, як пише Р. Кіплінг у своєму вірші?» На перший погляд, модель, запропонована Р. Кіплінгом, дуже проста і направляє людину до вчинків простих категорій: «добро-зло», «життя — смерть», «дія — пасивність». Проте вражає сила глибокого проникнення у свідомість ідей письменника про місце справжньої людини в суспільстві. Спокійна рішучість у будь-якій ситуації, віра в самого себе, зневага думки натовпу, пронизує читача, немов удар струму. У своїй творчості, як правило, письменник будує моральні принципи поведінки людей, не розділяючи в абсолюті добропорядні вчинки від гріховних або неблагополучних, не розмежовуючи їх різко. Але у вірші «Якщо» він підносить до абсолюту етичну цінність таких рис людей, як мужність, енергійність, стійкість. Р. Кіплінг оспівує у вірші філософію, направлену на дію розбудови. Тільки своїми діями людина стверджує цивілізаційний шлях. Так, втративши всі сили під час досягнення мети, після поразок та невдач, людина знов і знов відновлює свої цілеспрямовані дії у вибраному напрямку. Автор показує, що взірець «справжньої» людини — це концентрація сили духу на грані неможливого. Коли всі сили вичерпані, усе втрачено, за певних умов людина спроможна, «зціпивши зуби», триматися в руслі особистих ідеалів.
Людині належить час, і діяти в часі вона повинна гідно, як володар свого життя, підносячись над своїми пороками та недоліками. Час є однією з найважливіших категорій для людини дії. Тому марнувати його на вчинки, які не відповідають «кодексу честі», людина не повинна.
Відповідь:
якщо всі відповіді не помістяться тут - продовження в коментарі
1. Село називалося вка
2. Дружина Степана Судака - Палажка
3. Ганусі було 13 років
4. Павлусь у козаків зустрівся з рідним братом Петром
5. Прізвище козацького сотника Недоля
6. Зброя, якою козаки користувалися - шаблі, списи, рушниці, а втікаючих татарів ловили арканами.
7. Саме таким арканом Семен Непорадний і зловив татарина.
8. Командир татар - син девлет-гірея (кримського хана) Ібрагіма - Мустафа-ага
9. Павлусь до Криму рушив один
10. Павлуся продав татарам харциз (розбійник) Карим.
11. Павлусь і Гануся згадували як вони святкували вдома Різдво.
12. Татари перевозили награбоване добро як козацькими возами, так і своїми татарськими возами, які називаються арбами.
13. Батько Павлуся Степан і його сестра Гануся потрапили у полон до татар.
14. Павлусь сподобався татарам -купцям своєю щирою і веселою вдачею, кмітливістю, тим, як швидко він вивчив татарську мову і навіть не думав втікати, ще й допомагав татарам.
15. Його огорнув жах... - мова йже про Павлуся, коли він поранений втік у степ.
16. Пильнував пасіки... - мова йде про діда Павлуся - Андрія Судака
17. Тоді він утікав або до діда ... - мова йде про Павлуся, коли він жив в вці.
18. "Був відважний козак і не жалів себе .. " - мова про брата Павлуся - Петра Судака.
19. Цей татарин для нас вартніший - мова про полоненого сина кримського хана - ватажка татарів Мустафу.
20. " це татарин для нас важніший.. - так говорив сотник Андрій Недоля до діда Панаса про Мустафу.
21. Серед козаків Павлусь зустрівся з братом Петром (це судячи із змісту, бо такого речення дослівно в тексті немає)
22. цитата "Від цих оповідань вироблялася в Павлуся завзята козацька вдача"
23. цитата "Залунало козацьке: "Слава Богу! "
24. цитата "Нам тут добре, та за Україною нам сумно... Хочемо своїх бачити..."
Пояснення: