Улюблена поезія Лесі Українки:
«Лісова пісня»
Роль поета і поезії ( за поемою "Давня казка"):
Можна впевнено сказати, що життя Лесі Українки — це подвиг. Поетесі довелось рано зустрітися з нещастям, яке підкралося до неї у вигляді страшної хвороби і зробило з неї фізично слабку людину. Та мужня жінка не здавалася. Палка любов до Вітчизни, віра в народ — цілющі джерела, з яких брала вона життєві сили.
Наймогутнішою зброєю поетеси стало слово. Словом можна підтримати, повести за собою на бій за краще майбутнє. Праця поета важка, та вона сповнена благородної краси. Поет повинен служити народові до останнього подиху.
Такий герой поеми "Давня казка". Слово — його наймогутніша зброя. Словом поет зумів присоромити ціле військо й викликати в душах воїнів завзяття. Зв'язок поета з людьми такий тісний, що людський стогін озивається луною в поетовому серці. Його бунтарські пісні здатні викликати повстання.
Багатий граф, якого лякає війна з народом, намагається зробити поета своїм прислужником. Він пропонує йому життя в розкоші й славі, тільки народний співець повинен забути "різні вигадки лукаві". "Не поет, хто забуває про страшні народні рани", — чує граф у відповідь.
Кинутий до в'язниці, поет продовжує служити людям, його слово допомагає повстанцям у війні за кращу долю.
Леся Українка певна: найвище призначення поезії — бути зброєю в боротьбі за людське щастя. У її віршах — заклик до свободи, самопожертва в ім'я народу.
Образ України в поезії В. Сосюри:
Сосюра створює незабутній ліричний образ України, яка для поета «в світі єдина, одна». З почуттям синівської любові автор хвилююче малює картини своєї вишневої України. Він бачить її красу в усьому: в сонці, у вітрі, у травах, у водах; її образ живий і привабливий.
Роздуми Т.Шевченка про долю України
Всім відомо,що доля Т.Шевченка не була легкою,він ще малим хловчик став сиротою,та зазнав важку долю.Знав він і що таке кріпацтво.Це все він описував у своїх творах.
Особливо гостро була піднята тема долі України.Шевченко описув кріпацтво,показував людські страждання.Це можна ігати у його творі 'Катерина'.Він описує нелегку долю простої дівчини.
Письменник закликав патріотів своє Батьківщини до боротьби за Україну.Ці настанови він поклав у вірш 'Заповіт'.
Творчість великого митця актуальна і зараз.Нам - майбутньому України варто дослухатися до настанов Шевченка,і боротися до кінця за неньку-Україну.
С чем могла тем и .
Объяснение:
Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині.
Дитячі роки проходять у селі Керелівка.
Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка.
Залишившись сиротою, іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва.
Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра.
1828 року взяли козачком (слугою) до панського двору у с. Вільшану.
Упродовж майже 2,5 років — з осені 1828 року до початку 1831 р. — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні.
Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва.
Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим.
Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва.
Незабаром став студентом Академії мистецтв.
Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар».
25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну.
В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву.
У 1844р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії.
5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника.
31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва.
Навесні 1846 року прибув до Києва, оселився в будинку.
У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства.
Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга.
Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції.
У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт.
Звільнено з заслання у 1857 р.
Навесні 1858 поет прибув до Петербурга.
Влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив.
До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом.
10 березня 1861 року Шевченко помер.
Чотири чорненьких чумазеньких чортеня
Креслили чорним чорнилом креслення.
Щок-щок-щок: В чавунці зварю борщок.
Під кущем курча гуляє,
Черв’ячка собі шукає.
Мати-квочка поруч з ним,
З сином крихітним своїм. Качка чотири яєчка знесла,
В червні вона каченят навела.
Ходить тепер вона з ними на річку
Їсть по дорозі смачненьку суничку. Вліз у хату їжачок
І побачив бурячок:
“У цікавої цій штучки
Жодної нема колючки”. Якось повз колючий тато,
На спині він ніс багато:
Лист, ожину, два грибочка
Для маленького синочка.
“Їж, мій любий хлоп’ячок!”
Вмовляє сина їжачок. Своїх друзів пригощаю,
Наливаю в чашки чаю,
Ось варення із порічки,
А ось тістечко з сунички.
Шифер кришу прикрашає,
Від дощу її ховає. Ми до школи швидко йшли,
Кущ шипшиновий знайшли. На машині у гараж
Заїжджає батько наш.
Для машини це як дім,
Тепло й затишно у нім