Зміст цього виразу є основним мотим новели "Подвійне коло". Пригадайте, що кожен з братів згадував ці слова саме перед вбивством і це є символічно. Цей вираз несе в собі думку того, що у сім'ї, за будь-яких обставин, і навіть якщо існують розбіжності у якихось питаннях, то це не може слугувати приводом до сварок, а тим більш- вбивства. Родинні відносини, а саме: любов, взаємоповага, вміння знайти компроміс, здатність вибачати і приймати реальність,- це добрий грунт для побудови свого майбутнього.
Не знаю як у інших, а моє щастя - це родина. Я щаслива коли щаслива моя мати, мій батько (бабуся і дідусь), для меня більшого й не потрібно. Головне, щоб вони були здорові, щоб було взаєморозуміння, щоб була довіра й нерозлучність, як у справжніх сімей. Але й не мало важливіша для меня - моя Батьківщина. Це місце де я народилась, де я росту, це місце за яке я стану горою не вагаючись. Адже це моя Батьківщина, і може якщо я своїм власним прикладом покажу, то й інші не будуть байдужі. Жити в щасливій державі, з щасливими людьми - це моя мрія, моє щастя.
Фольклору властива така риса, як традиційність, Фольклор бере витоки з народних традицій, своїми коренями він сягає у давнє минуле. Завдяки йому забезпечується нерозривний взаємозв’язок між минулим і сучасним, він також є скарбницею сталих народних звичаїв і стимулятором їх дальшого розвитку. «Головна ознака традиції — не косність, а певний ступінь сталості і неодмінно міцність спадкових зв’язків у розвитку,— пише історик фольклору Б. Путилов.— Традиційність є специфічна форма народного життя, культури, побуту, форма його руху. Всякий фольклорний процес неминуче набуває характеру руху всередині традиції, еволюції та трансформації традиції.