У нашій сім’ї дуже люблять співати пісні і з задоволенням слухають як сучасну, так і класичну музику. Просто неможливо уявити собі наше життя без пісень. Кожен день ми чуємо їх по радіо, телевізору, з вікон будинків і на концертах. Я довго думала, яку з пісень назвати найулюбленішою? Напевно, це пісні “Ти чуєш, море?” На вірші чудового поета Михайла Пляцковського. Вона знайома мені дуже давно, перший раз я почула її у дитячому садку, її співала наша вихователька. Потім, коли я пішла до школи, ми співали її з дівчатами на уроках музики. Ця пісня дуже романтична, спокійна і тривожна, вона зачарувала мене своєю красою і мелодійністю. Коли я чую її, то закриваю очі і бачу нескінченну морську гладь, величезний білосніжний корабель і чую крики чайок. Якщо мені сумно, я завжди наспівую її, і на душі відразу стає спокійно. Мені здається, що ця пісня буде зі мною все життя і до здійснити мою заповітну мрію – попливсти на кораблі та обплавти весь світ.
Трохи місцями поміняла.Написала, що пам'ятаю. Синекдоха- заробити копійку.Ноги моєї тут не буде. Метонімія-Америко, Німеччино, мовчіть!Інститут святкує своє сторіччя.Чайник закипів.Читати Франка. Метафора-Ці думки краяли мені серце.Вишневі пахощі вдарили в ніс. Оксиморон-Гарячий сніг.Живий труп. Постійні епітети-мова солов'їна.Мова калинова. Гіпербола-високий,як дуб.Ми не бачилися вже сто років! Літота-така малесенька, що ледве од землі видно. Риторичне запитання-чи знайде душа моя спочинок?Чи ж неповторне можна повторити?(друге речення ,здається, Ліни Костенко.Не пам'ятаю з якого твору.) Риторичне звертання-Вкраїно ,моя мила!Скажи мені,моя доле! Я не придумала:поетичний паралелізм,заперечне порівняння,уособлення,метаморфоза.
Хто багато читає, той багато знає.
Книга — ключ до знань.
Книги читати — усе знати.
Книга — ключ наук i знань.
З книгою жити — з добром дружити.
З книгою подружишся, розуму наберешся.
Книга — це багатий сад, в якому є корисне i прекрасне.
Одна книга тисячi людей навчає.