Історія про те, як лось, намагаючись напитись з ополонки, потрапив у воду і почав тонути. Двоє хлопчиків стали свідками боротьби за життя. Зрозумівши, що лось сам не зможе врятуватись, хлопці кинулись на до Брати тільки-но встигли визволити тварину з льодяного полону, як пролунав постріл. Хлопці не відразу зрозуміли, що куля влучила саме у врятованого ними лося. Незабаром з’ясувалось, що вбивцею тварини став їх рідний дядько Шпичак. Коли він зрозумів, що брати не в захваті від його здобичі, він злякався, що хлопці можуть повідомити в заповідник про його вчинок. Він пробував їм погрожувати, щоб вони мовчали, і пропонував за мовчанку м’ясо й роги, але діти, нічого не відповівши, пішли до своїх саней. Завершується оповідання тим, що розгублений Шпичак дивиться на мертве тіло лося і йому, як це несподівано було з дітьми, страшенно хочеться, щоб лось підняв голову.
Терпелиха співчуває Наталці та розуміє палке коханя до Петра тому , що Петро був для неї, як син .Але вона вважає, що бажання Наталки вийти заміж за Петра - це результат легковажності і життєвої недосвідченості молодої дівчини. Мати хоче, щоб Наталка якнайшвидше вийшла заміж.Терпелиха цінує те,що дочка важко працює ,щоб забеспечити її, але вона розуміє, що чесною працею злиднів не позбутися.Матір ладна видати Наталку за возного силоміць тількі , щоб її єдина кохана дитина не зазнала горя від бідності. Терпилиха сама каже Наталці: «Убожество моє, старость силують мене швидше замуж тебе оддати». Багатий зять для неї — єдиний вихід із злиднів, у яких вони опинилися.Терпилиха поважала Петра за доброту та працьовитість. Але Петро, на її думку, є перешкодою до щастя її доньки.
Любов і повага до Петра замінюється незадоволенням, але бачачи його безмежну добрість і любов до Наталки, відчуває, що була неправа, виступаючи проти нього.Мати переконується, що дочка буде щасливою тільки з благородним і любим дочці Петром.