З батківської науки ми починаємо своє навчання.Вони нам радять що робити і як зробит правильний вибір в тяжкій для нас ситуації. В сім'ї закладаються основи формування особистості. Сім'я пов'язана кровними і родинними відносинами, поєднуючи подружжя, дітей і батьків, об'єднує одночасно два, три, а інколи й чотири поко-ління: батько й мати, бабуся й дідусь, онуки й правнуки. Шлюб двох людей ще не є сім'я. У відтворенні людського роду, в дітонародженні і вихованні полягають основні функції сім'ї. У сім'ях усіх станів проявлялась велика турбота про виховання дітей. Б народі вона найчастіше будувалась за принципом "роби як я", тобто в основу сімейного виховання був покладений авторитет бать-ків, їх діла і вчинки, сімейні традиції. Зразком був батько, глава сімей-ства. Його приклад, як правило, наслідували хлопчики, дівчатка най-частіше навчалися в матері.
Твір-роздум на тему "Добро чи зло перемогло в повісті-казці "Місце для дракона" пропоную скласти так: "Місце для дракона" - фантастичний твір, у якому головний герой - дракон. На відміну від інших драконів, останній з них є добрим, чуйним та відвертим. Добрий дракон Грицько уособлює найкращі риси. Він зумів приборкати свою хижацьку натуру та розвинути найкращі якості. Тобто Грицько - представник доброго світу. А хто ж уособлює зло? А зло - це людське суспільство з усіма вадами: жагою влади, невмінням організуватися, заздрістю. Суспільство починає обурюватись, що поряд з ними мешкає дракон. Нікого не хвилює, що у цьому випадку не Грицько хижак. І починається вкрай безглузде полювання на нещасну та самотню істоту, яка ніколи нікому не робила поганого. Грицько навіть харчувався не м'ясом, як інші хижаки.Добро чи зло перемагає у казці? Я вважаю, що зло. Це дуже прикро, але Грицько відходить у небуття. А нещадне суспільство продовжує існувати та шукати, кого б знищити наступним.
Творча практика Олександра Олеся та Миколи Вороного має чимало спільних рис. Поетів об’єднує тематичне коло. Обидва з них торкались питань вірності батьківщині, її єдності, революції 1917 років, які знайшли відображення у збірках М. Вороного «За Україну» та О. Олеся «Чужина». Митці прагнули оновити віршову техніку, шукали нові жанрові форми. Письменники використовують у своїх поезіях наказові форми, що також їх споріднює. Наприклад, вірш «Епіталама» М. Вороного промовляє: «Поспішайте від життя взяти все і все віддати!». О. Олесь у свою чергу лірично закликає: «Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!». Обидва автори наголошують на тому, що необхідно отримувати насолоду від життя, тим самим розвиваючи гедоністичну («насолодницьку») тематику у своїй поезії. Отже, в ліриці О. Олеся і М. Вороного чимало спільного. Зокрема спільні теми, мистецькебачення, світогляд. Однією з головних моделей у творах цих письменників можна вважати імператив (наказовість).
В сім'ї закладаються основи формування особистості. Сім'я пов'язана кровними і родинними відносинами, поєднуючи подружжя, дітей і батьків, об'єднує одночасно два, три, а інколи й чотири поко-ління: батько й мати, бабуся й дідусь, онуки й правнуки. Шлюб двох людей ще не є сім'я. У відтворенні людського роду, в дітонародженні і вихованні полягають основні функції сім'ї.
У сім'ях усіх станів проявлялась велика турбота про виховання дітей. Б народі вона найчастіше будувалась за принципом "роби як я", тобто в основу сімейного виховання був покладений авторитет бать-ків, їх діла і вчинки, сімейні традиції. Зразком був батько, глава сімей-ства. Його приклад, як правило, наслідували хлопчики, дівчатка най-частіше навчалися в матері.