Українська література: Характеристика арсена звенигори ( фірман султана )

Характеристика арсена звенигори ( фірман султана )

👇

Ответ:

igorpuzyrev1

26.12.2022

Арсен Звенигора – козак з Лубенського куреня, хлопець молодий, спритний і дужий. Володимир Малик не випадково вибирає саме його головним героєм роману. Він, звернувшись до історичних джерел, знайшов дані про невідомого козака, який мав поїхати до Туреччини, щоб дізнатись про наміри султана Магомета IV, а оскільки імені його було невідомо, то письменник назвав його по-своєму. Багато справжніх історичних моментів використовує В. Малиш, адже, оскільки Іван Сірко не знав турецької мови, то при розмові з Гамідом Звенигора перекладав слова турка. Арсен Звенигора може стати прекрасним прикладом для людини, що прочитала цей роман, адже він сміливий, винахідливий, чесний. Також він любить правду, якою б не була вона гіркою. Арсен, як і більшість козаків відданий народу і батьківщині і готовий за ради національних цінностей. Йому, як і будь-якому молодому енергійному воєнові притаманна нестриманість і гарячковість, проте завдяки гострому розумові і добрій школі Метелиці завжди «виходив сухим із води».

4,6(35 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

1039лчдвб

26.12.2022

Жанр: громадянська лірика, зв’язок поезії з усною народною творчістю. Тема: відтворення трагічного становища життя на Україні, пов’язаного з тогочасним суспільним ладом. Ідея: засудження влади, яка руйнує щастя українців, чинить перешкоди повноцінному їх життю. Основна думка: немає радості, щастя в українських оселях, бо народ позбавлений волі. Художні засоби «Ой три шляхи широкії» Метафори: «шляхи зійшлися», «калина зов’яла», «шляхи терном заростають» Епітети: «шлях широкий» Композиція «Ой три шляхи широкії» Експозиція: брати розійшлися з України на чужину. Зав’язка: рідні брати насаджують дерева, кущ калини як обереги на випадок лиха, нещастя. Кульмінація: страждання матері, сестри, діточок, коханої, внаслідок цього висихають насаджені ними явори, ясени, тополя, калина.

Объяснение:

4,7(6 оценок)

Ответ:

dani2d

26.12.2022

Тема збереження історичної пам'яті в поемі «Євшан-зілля» Миколи Вороного
Для кожної людини надзвичайно важливо знати й відчувати, що вона не сама в цьому світі, що в неї є рідні, що на неї завжди чекають і їй є куди повернутися. Де б ми не були, які б дива не бачили, але справжній затишок можна знайти лише вдома, у рідній країні. Тільки тут радість буде справжньою, а горе розділять близькі по духу й крові люди. Любов до рідного краю є необхідною складовою гармонійної особистості, щасливої людини. Саме тому ця проблема надзвичайно гостро постає у зламні періоди розвитку людства, тому до неї неодноразово зверталися й звертаються митці.
Темі збереження історичної пам'яті, шанування своєї землі, Батьківщини присвятив поему «Євшан-зілля» Микола Вороний. Узявши за сюжетну основу легенду з Галицько-Волинського літопису про те, як князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана, М. Вороний створив цілком оригінальний художній твір.
Володимир Мономах залишив хлопця на чужині, в Києві. За гарну вроду хлопця оточили розкошами й увагою, тому він швидко забув рідний край і батька. Але старий хан журився й плакав за своєю дитиною, не спав, не їв і, врешті, спорядив до Києва гудця, який мав пробудити пам'ять хлопця, нагадати, де його земля. Але умовляння не діють, навіть пісні (ані про волю половецьку, ані материна колискова!) не справляють враження на сина половецького хана.
М. Вороний не просто переказує сюжет легенди, поет творчо переосмислює літописний текст і надає твору особливо ліричного й водночас драматичного звучання. Старий посланець, розуміючи, що його намагання марні, тяжко хилить голову на груди, адже «Там, де пустка замість серця, Порятунку вже не буде!..» І лише застосування магічного євшан-зілля змушують хлопця згадати, хто він є, яке його коріння, де його Батьківщина. За літописом, юнак, заплакавши, мовив: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». Саме ці слова винесені в епіграф поеми. М. Вороний наголошує, що в оповіді про половецького хлопця є надзвичайно важливе пророкування для всіх майбутніх поколінь усіх народів. Таке попередження, на жаль, виявилося не зайвим і для українців, із яких багато хто відцурався й забув свій край. Скільки розсіяно по світу таких синів половецького хана, що за матеріальними благами загубили віру в духовне, але ж багато і в самій Україні!
У заключних акордах поеми митець звертається вже безпосередньо до України, доля якої бути матір'ю синів, що не шанують, цураються свого роду. Марними є співи кобзарів, «що співали-віщували заповіти благородні». Ніщо не може змусити народ поважати себе.
Отже, виходить, що «тієї сили, Духу, що зрива на ноги, В нас нема, і манівцями Ми блукаєм без дороги!..» Ті, хто в душі стали манкуртами, не можуть прокинутися й згадати себе.
Риторичним постає питання автора про те, де ж узяти того євша- ну, «того зілля-привороту, Що на певний шлях направить, — Шлях у край свій повороту?!» Таке ж питання можна було би поставити й до багатьох зараз, і дуже хочеться, щоб ми не чекали якогось дивного казкового євшан-зілля, а знайшли в собі сили й бажання бути гідними своєї землі, шанувати себе.

4,7(81 оценок)

Это интересно:

Стиль-и-уход-за-собой

07.05.2021

Как удалить застрявший тампон...

Кулинария-и-гостеприимство

31.10.2020

Идеальные начос: как приготовить?...

Образование-и-коммуникации

07.05.2020

Как научиться рисовать людей: советы и примеры...

09.07.2022