Чому, коли ми чуємо рідну мову, інтонації української пісні, в нашій душі з'являється щемливий і нез'ясовний смуток і в той же час дивовижне почуття світла в душі? У чому ж вічна сила, чарівливість народної пісні? Все досить просто. Українська пісня живе у віках тому, що її інтонації - це інтонації українського народу, це голос Батьківщини, голос матері, голос нашого . серця. Народна мудрість свідчить: "У пісні живе душа народу". Основа української пісні - це, передусім, її висока духовна спрямованість, яка вмістила в себе природне багатство української землі, характерні риси її народу, традиції народного побуту. Українська пісня є джерелом, носієм культури, основою усіх інших музичних жанрів.
Українська пісня є живим свідком історичних подій різних епох. Це своєрідний літопис, що зберігається народною пам'яттю багато віків. Народно-епічні балади, оповіді, руни відтворюють картини сивої давнини, велич і героїзм народу. Музичною основою українських народних пісень є духовні співи, древні церковні розспіви. Це ще раз підкреслює, що в основі великої української культури лежить християнство - православна віра наших предків.
Величезна могутня внутрішня духовна сила лежить в основі української пісні, яка, водночас, відрізняється особливою співучістю, мелодійністю. У дивовижній мелодії розкривається уся природна краса України, її роздолля, чистота і щирість душі українця.
Українська пісня живе і житиме у віках тому, що українці багато й талановито співають, а, значить, не дають пісні забутися, загубитися, зникнути з національної пам»яті.
ответ:Українська література здавна була до підтримкою для народу. Адже в піснях, віршаш поети підбадьорювали людей на боротьбу, на визволення самих себе з неволі. Це були не просто слова и і заклики в них була вкладена віра на порятунок. Йдучи на боротьбу наші предки завжди співали пісні, підбадьорюючи одне одного. Одним з яскравих представників так званої "визвольної літератури" є геніальний поет Тарас Шевченко, який у своїй поезії був наставником для сплюндрованого народу. Отже, можна сказати, що основною місією літератури була визвольна роль поноволеного народу!
Ранішнє сонечко розпочало свій рух.Прокинувшись від сну Вадимчик перш за все вирішив перевірити вміст холодильника що стояв на кухні.Першими його увагу привернули молоко і йогурт.Скуштувавши і те і друге хлопчина одяг кросівки і вийшов у залу де на рожевому підносі лежало велике червонощоке яблуко і велика зелена слива які чомусь не заслужили на його увагу зате великий смугастий гарбуз розрізаний на вузенькі шматки привернув увагу Вадимчика і був ним покуштований.Далі Вадимчик вирішив обійти усе своє господарство і подався на город де по дорозі йому потрапилапід ноги велика коричнева жаба яку він не став чіпати бо попереду на нього чекало багато важливих і цікавих справ.Першим на краю городу ріс великий жовтоголовий сонячник далі рівненькими рядочками розташувалась морква біля сонячника на високій жердиніначе казковий дракон колихалось городнє пугало.Поряд з ним на грядках росли помідор базилік чебрець кориця а ближче до краю городу красувався гарненький колодязь.вдалині виднілись гори.за парканом дзюркотів струмок з чистою іскристою наче родзинки водою.Вадимчик узяв прслонений до паркану велосипед одягнув сонцезахисні окуляри і його вранішній сон щез наче його й не було.Яскраве сонце підіймалось все вище і вище.На березі річки його друзі вже розклали багаття від сонечка блищала і переливалась вода в невеликій звивистій річечці а поряд на широкій асфальтованій площадці хлопчики та дівчатка вже вдягали ролики щоб кататись словом починався новий чудовий день і Вадимчик попрямував у бік площадки щоб теж приєднатись до друзів.