Михайлик – головний персонаж автобіографічної повісті «Гуси-лебеді летять». Таким чином автор згадує своє дитинство, коли йому було приблизно десять років.
Михайлик – нащадок колишніх кріпаків, адже «народились мої дід та баба ще кріпаками, побралися уже вільними». Родина була бідна, проте дружня, трудолюбива та людяна, коли «недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини». Хлопчик з дитинства зазнав нужди, але це не зчерствило його дитячу душу. Працьовита родина хлопчика завжди жила по-совісті, дід Дем'ян заслужив неабияку повагу від односельців. Спілкування з дядьком Себастьяном, Любою теж залишило добрий слід в душі хлопця. Попри усі материні причитання чи «духопелики», Михайлик відчував любов та піклування до себе з боку рідних. Дід залюбки зробив йому власними руками іграшку, недоспаними ночами мати просила кращу долю для сина, батько в холодну пору носив хлопчика на руках до школи, навіть корову-годувальницю бідній селянській родині довелося продати, аби хлопець міг продовжити своє навчання.
Під час прочитання повісті "За сестрою", я поринув(-ла) у світ давнього минулого нашої Батьківщини. Перегортаючи сторінки книги я ніби перебував(-ла) на місцях подій, відчував(-ла) усі емоції персонажів. Найбільше мене вразив образ хлопця Павлуся, саме він дав зрозуміти те, що сила любові брата та сестри варта на жертви та ризики, а будь-яка ситуація має вихід. На протязі всієї повісті Павлусь намагався знайти дівчину, навіть, коли план завдавав поразки. Це і є ще одним прикладом того, що повість вчить незламності духу, щирої любові до Батьківщини та рідних.
Объяснение:
Объяснение:
Действие в этой опере разворачивается в течение одного дня