1. Планетник хотел еще раз встретиться с дедом Капушем, потому что Капуш стал для него настоящим учителем, наставником, который многому научил его в жизни.
2.
3.
4.Потому, что Планетник хорошо знал, что когда надо высаживать, как надо правильно ухаживать за посевами, он очень хорошо разбирался в природных явлениях, т.к. его этому научил дед Капуш.
5.С начала, односельчане считали его добрим волшебником, и просили его, например чтобы пошел дождь в сухую погоду, но потом они стали считать, что Планетник замешан в темными силами и стали считать его колдуном.Планетник никогда не гордился своими умениями, т.к. понимал, что если бы не Капуш, то он бы всего этого не достиг.
6.Планетник не сопротивлялся решению односельчан, он сам пошел к столбу на котором его должны были сжеч в сопровождении этих людей.Он понимал, что нивчем не виновен, и сможет пройти через смерть.
7.Потому, что нарцисс подарил ему надежду на жизнь и на будующее, которое может сбыться.
Извини не на все вопросы, т.к. мы его не полностью читали...
Література кінця XVIII - початку XIX століття характеризувалася бурлескно-травестійним, бароковим та романтичним стилями. Хоч як не захоплювалися "Енеїдою" І. П. Котляревського, однак письменники цього періоду прагнули облагородити мову, піднести її до високої літератури. Творчість поетів-романтиків якраз і ставила перед собою таке завдання.
Вперше про високі естетичні висоти народної мови заговорив Євген Гребінка, потім Григорій Квітка-Основ'яненко, Л. Боровиковський, А.
Метлинський та інші.
Що було властиве українським поетам-романтикам? Для стилю поетів-романтиків характерний піднесений виклад сюжету, мелодійність, пестливі мовні форми. Так, Віктор Забіла, відомий своїми романтичними поезіями про нещасливе кохання, писав:
Гуде вітер вельми в полі!
Реве, ліс ламає;
Плаче козак молоденький,
Долю проклинає.
Повтори й народнопісенна лексика зробили цю поезію народною піснею.
Поет-романтик М. Петренко відомий своєю піснею "Дивлюсь я на небо", що й сьогодні є популярною, її знають і співають вже не одне покоління українців.
Взагалі вірші поетів-романтиків тяжіли дюо ліро-епічних балад, у їх тематиці переважала туга за минулою славою рідного краю, любовна лірика, відчувався деякий меланхолізм нарікання на долю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Левко Боровиковський започаткував романтизм як творчий метод в українській літературі. Найбільше досягнення поета-романтика - дванадцять балад, н� писаних на сюжет українських народних переказів, здебільшого це балади про щиру любов молодих людей, як, наприклад, балада "Маруся".
За минулою звитяжною славою козацтва сповнені суму й туги поезії А. Метлинського. Поет тривожиться тим, що гинуть прадавні звичаї. Вірші "Гетьман", "Козача смерть", "Степ", "Смерть бандуриста" - це крик-розпач поета, що закликає шанувати нашу історію, звичаї й обряди.
Всесвітньовідомі романси Євгена Гребінки "Очи черные, очи страстные",
"Ні, мамо, не можна нелюба любити" - це теж твори українського романтизму, які й нині чарують нас своєю народнопісенною довершеністю.
Отже, поети-романтики своєю творчістю сприяли популяризації української мови на народній основі, дбали про її визнання.