вірш "крила"
ответ:
жанр: поезія
тема: розповідь про духовно багату людину.
головна думка: "людина нібито не літає крила має"
ідея: уславлення духовних поривань людини.
художні засоби.
епітети: "вічного поривання".
риторичні запитання: "а як же людина? ", "а що ж людина? ".
риторичні оклики: "а крила має! "
рефрен: а крила має.
а крила має!
анафора: "то буде ", "у ", "або з "
порівняння: "крила, не з пуху-пір'я,а з правди, чесноти і довір'я"
антитеза: "землі немає, то буде небо".
заперечувальне порівняння: "немає поля, то буде воля", "немає пари, то будуть хмари".
Встане славна мати Україна
Щаслива і вільна,
Від Кубані аж до Сяну-річки
Одна нероздільна.
Т. Шевченко
Тараса Григоровича Шевченка ми звемо народним поетом не тому, що він деякі свої твори писав у народному ключі, а тому, що всі думки його, вся його любов були присвячені народові, боротьбі за його визволення й щастя. Т. Шевченко був полум'яним патріотом своєї України. "Свою Україну любіть" — ось та заповідь, що була для нього основною в житті, ось закон його існування, ось те, чого він вимагає від нащадків.
Тарас Григорович не міг спокійно дивитися на тяжке існування простого селянського люду. Для себе він вибрав шлях постійної боротьби за ідеали свободи та рівності, проти царату. Т. Шевченко закликав боротися проти панів-шляхтичів, проти національних поневолювачів, оспівав славу тих, хто не корився силі гнобителів. За це він терпів багато страждань, але назавжди лишився вірним своїй рідній Україні.
Своїми віршами Т. Шевченко прагнув розбудити національну свідомість українців, розмірковував над тим, яка доля чекає його Україну:
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Але, незважаючи на тяжку долю, на все те страшне, що довелося поетові побачити і пережити, Тараса Григоровича ніколи не залишала надія на краще.