Жанр: вірш.
Тема: розповідь поетеси про боротьбу зі власною хворобою, що спіткала її у дитинстві.
Ідея: уславлення сили волі, заклик долати труднощі.
Основна думка: сильна духом людина здатна долати труднощі.
Художні засоби:
Епітети: жартом злим; гостра, злобна епіграма, була малою горда, вставала тихо, безпощадній зброї; давню гордість.
Метафори: «упаду собі на лихо», «зброї сміху... піддаватись».
Персоніфікація: «в серце біль доходив», «зірватись має ...епіграма».
Повтори звукові (звуконаслідування): от-от.
Риторичне запитання: «Що болить?»
Антитеза: «щоб не плакать, я сміялась», «плачу я, щоб не сміятись».
Пусте поле. Лиш здалеку видніється фігура хлопчика, який ледве доходить до свого дому. Це був Климко. Ззаду себе він почув крики. Біг чоловік ві німця. Климко відвів чоловіка в безпечне місце і почув знайомий голос того самого німця... Німець направив рушницю на Климка і вистрілив. З хати вже вибігає найкращий друг Климка і його вчителька. Останнім що почув майже вбитий хлопчик це голос Захара і після цього заснув назавжди. Видовище було трагічне. Я впевнена(-ий), що після цього Климко потрапив в рай і допомагає людям навіть з небес, так само як допомагав і на землі...
Його непростий лад
Слова що змогу рахувать,
Лiчити нас навчать
I ми пiзнаемо його
В нещастi i бiдi
Незвичне слово , що всяк час прислiдуе в життi
Йому ми вiршi присвячаем
Колись про нього ми згадаем!