ответ:
твір на тему "за що народ увічнив імена своїх героїв":
історія нашого народу славетна та неповторна. чимало випробувань пройшли наші предки, а згадки про них лишилися у ліричній поезії: думах, історичних піснях тощо. у цих творах люди згадали про тих хоробрих воїнів, які мужньо боролися за щастя та незалежність нашої держави. народ увічнив імена своїх героїв у творах, бажаючи, щоб слава їхня не вмерла ніколи.
згадаємо відомі рядки ліни костенко, яка каже про героїв так: "пішов у смерть - і повернувся в думі. і вже тепер ніхто його не вб'є". дійсно, лишивши спогади у вигляді поетичних рядків, ми назавжди закарбовуємо у своїй пам'яті згадку про тих, хто боронив нашу землю, був палким патріотом та щирим українцем. кожен з нас має знати історію свого народу, пишатися нею, піклуватися про її збереження. і у цьому нам думи та історичні пісні.
объяснение:
Объяснение:
У п'єсі Івана Карпенка-Карого "Сто тисяч" простежується характерна для заможного селянина риса характеру — чим більше людина жадає набуття багатства, тим більше вона вчиняє заради грошей злочинів.
Отаким селянином у п'єсі "Гроші" (саме таку назву мала спочатку п'єса) був Герасим Калитка. Він скуповує землю в збіднілих селян, поміщиків, які не змогли протистояти йому та іншим поміщикам. Отож, усе його життя, думки спрямовані на придбання землі: Сказати, шо він був скупий — так ні. Якщо нажив так хазяйство, то знав, кому продати й у кого купити. Проте хижацько-підприємницька натура його далася взнаки. Так, якщо він намагався купити у Невідомого сто тисяч, хіба він не знав, що дещо тут нечисто. Який дурень стане продавати сто справжніх, живісіньких тисяч всього-на всього за п'ять? На мою думку, він бажав мати ці гроші, хотів, щоб його сусіди із заздрістю дивились на його землі. За жадобою розбагатіти він просто не бачив, що його дурять, не міг, ні, не хотів припустити цього. Та от сталось лихо: замість п'яти тисяч — ціла торба папірців. Через його ваду потерпатимуть його наймити, для яких він шкодує шматка хліба, які роблять усю роботу, без яких перетворилося б на ніщо усе його господарство; зазнаватиме лиха родина.
У хаті Калитки і в його господарстві все підпорядковано здійсненню мрії господаря: і жінка "з діжі не вилазить", і наймити не розгинаються в роботі, і сам Калитка йде на ризиковані шахрайські справи, які не ладний довести до кінця.
