Найбільшої популярності в українському письменництві початку 60-х років XIX століття набули твори Марка Вовчка. Це ім’я довгий час було якимось загадковим псевдонімом, що його, зі слів Куліша, приписували звичайно подружжю Марковичів — Опанасу й Марії. Тільки недавніми часами, дякуючи В. Доманицькому, що опублікував дуже цікавий матеріал і по-лицарськи виступив на оборону авторства Марії Марковичевої (1834-1907 рр.), авторство Марії Маркович (Вовчок-Вілінської) доведено напевне.
Прості за своєю будовою, правдиві й щирі у кожнім своїм слові, оповідання й повісті письменниці про страждання уярмлених поміщиками-кріпосниками селян, до того ж написані звичною для них мовою, були сприйняті як свіжий подих у літературі. Твори Марка Вовчка отримали високу оцінку критиків та її колег-письменників.
Зокрема, високо оцінив твори письменниці Тарас Григорович Шевченко. Коли Тургенєв запитав Тараса Григоровича: «Якого автора мені слід читати, щоб швидше вивчити українську мову? » — він гаряче відповів: «Марка Вовчка! Він один володіє нашою мовою!» В українській літературі того часу Марко Вовчок була найближчою, якщо не єдиною наступницею Шевченка. Ось чому він називає її своєю донею, своєю зіронькою, своєю молодою силою.
Українські твори Марка Вовчка — де новаторські твори. Глибокі вони за змістом, прекрасні за формою і мовою. У них ожила душа нації і голосно запротестувала проти неправди, неволі, пониження людської і національної гідності. Ці твори, як добре відомо, остаточно стали причиною пробудження українців як нації, знищення кріпацтва в тюремній царській Росії. Так, Марко Вовчок назавжди залишилась гідною «донею» свого «хрещеного батька» Т. Г. Шевченка.
Хвилюючі, правдиві картини народного життя за умов кріпацтва, талановито змальовані Марком Вовчком в «Народних оповіданнях», зокрема у повісті «Інститутка», справили сильне враження на багатьох передових людей того часу. Саме тому вони виявили жвавий інтерес до творчості письменниці і велику повагу до неї. Відомий, наприклад, такий промовистий факт. Коли одного разу письменниця попросила Т. Шевченка «поправити що-небудь» у її творі, поет схвильовано відповів: «Як можна до цього торкатися! Це для самого мене джерело істини і краси».
Справді, у творах Марка Вовчка відчувається незвичайна лагідність у ставленні до простих людей, щирість, хвилююча задушевність, ніжність, чутливість і навіть покірність в передачі ставлення дітей до батьків, молодших до старших. І тому її називали у свій час «кротким пророком», намагаючись таким чином висловити всю специфічність прози цієї талановитої жінки-письменниці, яка творила під чоловічим псевдонімом, бо у ті часи в літературі було дуже мало жінок-митців, а отже, важче було утвердитися. Однак твори Марка Вовчка — це все-таки суто жіночий погляд на життя, з усією жіночою задушевністю, чутливістю, проникливістю. І цей жіночий погляд відображає саму сутність прози письменниці, її відмінність від творів інших письменників.
Виразне антикріпосницьке спрямування оповідань письменниці ніколи не виявляється занадто прямолінійно, в оголеній формі, як ідейна тенденція автора, а логічно випливає з усієї, достатньо багатої системи художніх образів і засобів — простих, ясних, яскравих і дохідливих, близьких своїм духом і характером до народно-поетичних.
Як правило, у творах Марка Вовчка розповідь йде від першої особи, що надає їм надзвичайної проникливості й глибини. І кожен оповідач у творах письменниці — це не випадкова особа, а високохудожнє уособлення типового для тогочасних умов представника народу, який виступає здебільшого не в ролі стороннього свідка, а як активний виразник народних поглядів на описувані події і явища. Саме тому її твори сприймаються читачами з цілковитою безпосередністю. Правдиві, хвилюючі історії з народного життя, про які просто, задушевно, з глибоким переживанням і чарівною наївністю розповідають самі їх учасники або свідки, вражають читачів настільки сильно, як вражає їх щось безпосередньо почуте чи побачене.
У той же час твори Марка Вовчка — це цілком оригінальні, високомистецькі літературні твори, які могли з’явитися тільки як наслідок глибокого всебічного знання письменницею народного життя, у процесі великої творчої праці.
алізовується вміння будувати сюжет.
Повість «Інститутка» стала вершиною «Народних оповідань» Марка Вовчка, справжнім досягненням її творчості. Цей твір ніби увібрав у себе всі особливості стилю письменниці, подав читачеві яскраві типи характерів, глибоко правдивих і тонко психологічно представлених. Ми захоплюємося цим твором і співчуваємо його героїні, відчуваючи себе ніби гачами описуваних подій, хоч відбувалися вони так давно.
Українська мова славиться своєю мелодійністю і співучістю. Українська народна пісня здавна вважається душею українського народу, його скарбом і гордістю. Українська пісня — одне з найцінніших надбань українського народу. Коли вона звучить, серце не може залишитися байдужим і холодним, бо в ній стільки трепетної щирості, ніжності, відвертої довіри.Про красу української пісні говорят по всьому світі. Її милозвучність та гармонія дивують найзятятіших меломанів. Українська народна пісня стала нашою гордістю.Українська краса в поєднанні с народними мотивами ладна творити чудеса. В часи війн наша пісня гріла воїнів спогадами про дім, сім’ю та Батьківщину. Міцний дух, незламність, непокора, сила та героїзм – це все закладено в нородній пісні. Отже, пісня українського народу – це душа цілої країни, яка буде ще довго жити та цвісти буйними квітками.
Для того щоб діло робити треба, й чисті руки. Це означає, що треба вміти це робити, і хотіти це робити. Якщо не можеш робити й не Бориса, краще попроси навчити того хто вміє. Наприклад, хочеш ти зробити стул для того, щоб сидіти. Якщо ти не можеш навіть цвяха забити, то попроси того хто вміє, щоб він допоміг. Сусіда наприклад. Він до зробити тобі зробити стул. На другий раз ти зможеш його зробити сам, тобто уже в тебе будуть чисті руки, і ти будеш готовий до тої роботи, яку ти минулий раз не міг робити.
Найбільшої популярності в українському письменництві початку 60-х років XIX століття набули твори Марка Вовчка. Це ім’я довгий час було якимось загадковим псевдонімом, що його, зі слів Куліша, приписували звичайно подружжю Марковичів — Опанасу й Марії. Тільки недавніми часами, дякуючи В. Доманицькому, що опублікував дуже цікавий матеріал і по-лицарськи виступив на оборону авторства Марії Марковичевої (1834-1907 рр.), авторство Марії Маркович (Вовчок-Вілінської) доведено напевне.
Прості за своєю будовою, правдиві й щирі у кожнім своїм слові, оповідання й повісті письменниці про страждання уярмлених поміщиками-кріпосниками селян, до того ж написані звичною для них мовою, були сприйняті як свіжий подих у літературі. Твори Марка Вовчка отримали високу оцінку критиків та її колег-письменників.
Зокрема, високо оцінив твори письменниці Тарас Григорович Шевченко. Коли Тургенєв запитав Тараса Григоровича: «Якого автора мені слід читати, щоб швидше вивчити українську мову? » — він гаряче відповів: «Марка Вовчка! Він один володіє нашою мовою!» В українській літературі того часу Марко Вовчок була найближчою, якщо не єдиною наступницею Шевченка. Ось чому він називає її своєю донею, своєю зіронькою, своєю молодою силою.
Українські твори Марка Вовчка — де новаторські твори. Глибокі вони за змістом, прекрасні за формою і мовою. У них ожила душа нації і голосно запротестувала проти неправди, неволі, пониження людської і національної гідності. Ці твори, як добре відомо, остаточно стали причиною пробудження українців як нації, знищення кріпацтва в тюремній царській Росії. Так, Марко Вовчок назавжди залишилась гідною «донею» свого «хрещеного батька» Т. Г. Шевченка.
Хвилюючі, правдиві картини народного життя за умов кріпацтва, талановито змальовані Марком Вовчком в «Народних оповіданнях», зокрема у повісті «Інститутка», справили сильне враження на багатьох передових людей того часу. Саме тому вони виявили жвавий інтерес до творчості письменниці і велику повагу до неї. Відомий, наприклад, такий промовистий факт. Коли одного разу письменниця попросила Т. Шевченка «поправити що-небудь» у її творі, поет схвильовано відповів: «Як можна до цього торкатися! Це для самого мене джерело істини і краси».
Справді, у творах Марка Вовчка відчувається незвичайна лагідність у ставленні до простих людей, щирість, хвилююча задушевність, ніжність, чутливість і навіть покірність в передачі ставлення дітей до батьків, молодших до старших. І тому її називали у свій час «кротким пророком», намагаючись таким чином висловити всю специфічність прози цієї талановитої жінки-письменниці, яка творила під чоловічим псевдонімом, бо у ті часи в літературі було дуже мало жінок-митців, а отже, важче було утвердитися. Однак твори Марка Вовчка — це все-таки суто жіночий погляд на життя, з усією жіночою задушевністю, чутливістю, проникливістю. І цей жіночий погляд відображає саму сутність прози письменниці, її відмінність від творів інших письменників.
Виразне антикріпосницьке спрямування оповідань письменниці ніколи не виявляється занадто прямолінійно, в оголеній формі, як ідейна тенденція автора, а логічно випливає з усієї, достатньо багатої системи художніх образів і засобів — простих, ясних, яскравих і дохідливих, близьких своїм духом і характером до народно-поетичних.
Як правило, у творах Марка Вовчка розповідь йде від першої особи, що надає їм надзвичайної проникливості й глибини. І кожен оповідач у творах письменниці — це не випадкова особа, а високохудожнє уособлення типового для тогочасних умов представника народу, який виступає здебільшого не в ролі стороннього свідка, а як активний виразник народних поглядів на описувані події і явища. Саме тому її твори сприймаються читачами з цілковитою безпосередністю. Правдиві, хвилюючі історії з народного життя, про які просто, задушевно, з глибоким переживанням і чарівною наївністю розповідають самі їх учасники або свідки, вражають читачів настільки сильно, як вражає їх щось безпосередньо почуте чи побачене.
У той же час твори Марка Вовчка — це цілком оригінальні, високомистецькі літературні твори, які могли з’явитися тільки як наслідок глибокого всебічного знання письменницею народного життя, у процесі великої творчої праці.
алізовується вміння будувати сюжет.
Повість «Інститутка» стала вершиною «Народних оповідань» Марка Вовчка, справжнім досягненням її творчості. Цей твір ніби увібрав у себе всі особливості стилю письменниці, подав читачеві яскраві типи характерів, глибоко правдивих і тонко психологічно представлених. Ми захоплюємося цим твором і співчуваємо його героїні, відчуваючи себе ніби гачами описуваних подій, хоч відбувалися вони так давно.